|
Хата моя високо
Катя Гуашева була мрійниця
і весь вільний для думок час
присвячувала уявлюванню себе
героїнею різних можливих і неможливих ситуацій
звісно в її двадцять років
їй не йшлося про жодних принців
мільйонерів
канари багами
поетів музикантів
зрештою їй про все те
мало ходило і в молодшому віці
ну і вже зовсім зовсім зрідка
Катерину навідували мрії про себе
як про лауреатку Нобелівської премії з літератури
або про Президентку України
натомість багатогодинні марення
викликала у Каті ідея
отримати Нобеля за миротворчість
за те що вона
проста журналістка
помирить чеченців з росіянами
ось вона самочинно їде до Чечні
зустрічається там з усіма
(випадково бачить серед них Усаму бен Ладена,
навіть спілкується з ним
але про це ніхто ніколи не довідається
бо вона буде шляхетно мовчати)
потім їй дадуть виступити у Держдумі Росії
де вона буде наполегливою
натхненно кричатиме
один раз навіть стукне кулаком по трибуні
що твій Хрущов шкарою
аж від того пляшка з мінералкою
перевернеться
і впаде на підлогу
і розіллється
тут на другому плані її думкової течії
пробуджувалася була ідея
в тій високій московській інстанції
вести мову виключно українською
демонстративно поставивши коло себе перекладача
проте очевидна неможливість
при такій протестновикличній умові
домовитися з різними жиріновськими про Чечню
змушувала її відставляти цей розкішний варіант
для якоїсь іншої мрії
аж ось нарешті
по телебаченню усього світу
показують
як королева Швеції розриває конверт
з рішенням Королівської Академії
(а Катя у дитинстві
бачила подібну церемонію
при оголошенні Нобелівки за мир для Горбачова
тож саме цей момент
в усьому нобелівському циклі її марень
поставав найвиразніше)
згорблена стара королева
перед армадою телекамер
з химерним акцентом
та вишуканою невправністю
запинаючись вичитує
у витягнутому з конверта
вензельованому аркуші
КЕТЕРИН... А!
Ґ’Ю... АШШШ... ЕВА!!
ЮКРА... ЙЇНА!!!
загальна суєта
щаслива суєта
бурхливі оплески
галас поздоровлень
постріли шампанських корків
а понад усім цим
десь там за вікнами
перед їхнім…
на спеціальному флагштоці
піднімається вгору
цей неочікуваний
патріотичний поворот власного марення
її свого часу неабияк подивував
розсмішив
і зрештою засмутив
позірною банальністю
отже український прапор повзе вгору
і вже потріпується в небі
на балтійському жовтневому вітрі.
шведська королівська гвардія
з жовтоблакитними перев’язями
чітко і зграбно повійськовому
віддає прапорові честь
ну скажімо Стокгольмським Палацом
ачи може в його розкішному дворі
ЖОВТОБЛАКИТНИЙ ПРАПОР
але за шаховим правилом торкнула4ходи
вона продовжувала свої стокгольмські візії
(бо в них прапор тих самих кольорів)
звучить Ще не вмерла Україна
правда не досить правильно відігравана
шведським королівським оркестром
а сама королева
теж нібито незграбно
але з тою повагою яка...
(одне слово з королівською повагою)
й собі віддає честь
тобто не собі а нашому прапорові
двома вже старечозігнутими пальцями
поглядом проводжаючи його неквапне здіймання
про такі зворушливі речі
марилося дорогою до метро
Катерині
[ ... ] |
