ЧЕТВЕР часопис текстів і візії Архів Фотоархів Рецензії Форум Лінки Бібліотека
ЧЕТВЕР часопис текстів і візії
З М І С Т
Андрій БОНДАР
Світлана ПИРКАЛО
Юрій ЗАВАДСЬКИЙ
Гапа Н. КАРПА
Сергій П’ЯТАЧЕНКО
ІЗДРИК
Олег КОЧЕВИХ
Світлана ПОВАЛЯЄВА
Таня ГРИГОРЕНКО
MARI-DARI
Лінор ГОРАЛИК
Остап СЛИВИНСЬКИЙ
Тимофій ГАВРИЛІВ
Маріуш ҐЖЕБАЛЬСЬКИЙ
Устя ІВАНІВНА
Марта ПОДҐУРНІК
Петро ЯЦЕНКО
Кшиштоф СІВЧИК
Назар ПАНЧИШИН
Беата КОРОЛИШИН
Олексій ПУЗИР
Олена ДЖЕНІНҐС
Чеслав МІЛОШ
Роберт ҐЕРНҐАРДТ
ІБТ contra ЖАДАН
 

ОСТАП СЛИВИНСЬКИЙ / «TRIBUTE TO MARCIN SWIETLICKI»

TRIBUTE TO MARCIN SWIETLICKI


Погаси всі лампи, залиш тільки світло радіоприймача Невеличка пустеля світла, куди заслано арештовані радіостанції, ліхтар, що автоматично засвічується від найменшого поруху — коли приходить хтось звідти, щоб постукати ключем об одвірок, нагадати про себе, коли проходить кіт з усе ще темніючим у ньому ієроґліфом сну. Виявляється, поруч була дівчина, яка тепер встає, щоб пошукати іншу станцію, і ти дивишся на її велику незакінчену тінь, не знаючи, в яку мить усе втратив: коли в’їхав на нічне подвір’я і деякий час чекав, не вимикаючи фар? коли вийшов і рушив слідом, ніби населений колоніями фосфорних рибок, і не зламав кості світла, мовчання? Чому ріка з усіма її вогнями не пролягла впоперек садової доріжки, коли мене відтягував назад поршень берегового бризу, страх, необов’язковість? Невеличка пустеля світла, в якій я дрімаю, схилившись на кермо; хто ще пробивається до мене по затихлій гортані вітру, чиє письмо зблискує між гілок? І чи письмо? Хто знає, що я ще не сплю, що я ще не висланий униз з ключами й порожнім бутлем, і навіть засинаючи, все ще чую, як вони тяжко перекидаються в постелях — Олександр, Блаґа? «Чому, — питаєш, — той, хто зупиняється на півдорозі, сягає найдалі?» Десь є міністерство відповідей, хтось повинен закінчувати історії. Але зараз я повертаюся до вікна, залишаючи все недослуханим, і бачу тільки освітлене місце, якусь яснішу місцину посеред трав, неспроможний відірвати від неї очей, пропускаю твій відхід, твоє довге стояння під лампою у передпокої, гриміння посудом, дзижчання блискавкою, хтось посилає мені це світло і, певно, чекає відповіді, візиту, дзвінка, але зворотної адреси нема, хіба що стояти й дивитися в небо або в ріку, або, дописуючи рядки світляного скоропису, мовчати, зачинитися в кабіні, погасити фари, мовчати.

 

[ ... ]

[ ФРАГМЕНТИ - Повністю текст можна прочитати в друкованому виданні "Четвегра" ]

Chetver © 2005