ЧЕТВЕР часопис текстів і візії Архів Фотоархів Рецензії Форум Лінки Бібліотека
ЧЕТВЕР часопис текстів і візії
З М І С Т
Андрій БОНДАР
Світлана ПИРКАЛО
Юрій ЗАВАДСЬКИЙ
Гапа Н. КАРПА
Сергій П’ЯТАЧЕНКО
ІЗДРИК
Олег КОЧЕВИХ
Світлана ПОВАЛЯЄВА
Таня ГРИГОРЕНКО
MARI-DARI
Лінор ГОРАЛИК
Остап СЛИВИНСЬКИЙ
Тимофій ГАВРИЛІВ
Маріуш ҐЖЕБАЛЬСЬКИЙ
Устя ІВАНІВНА
Марта ПОДҐУРНІК
Петро ЯЦЕНКО
Кшиштоф СІВЧИК
Назар ПАНЧИШИН
Беата КОРОЛИШИН
Олексій ПУЗИР
Олена ДЖЕНІНҐС
Чеслав МІЛОШ
Роберт ҐЕРНҐАРДТ
ІБТ contra ЖАДАН
 

ТИМОФІЙ ГАВРИЛІВ / «IF YOU KNOW WHAT I MEAN»

ФЕСТИВАЛЬ ПОЕЗІЇ

 

Вірші я перестав писати після того од ногоєдиного разу, коли мав нещастя побу вати на фестивалі поезії. Ведмежу — тепер я її інакше, як ведмежою, назвати не можу, хоча тоді був щасливий по вуха, — послугу зробив мені мій приятельжурналіст, який побував на фестивалі поезії в силу своїх професійних обов’язків і повернувся у захваті. Він зробив серію репортажів, з яких годі було щось зрозуміти, — він завжди писав у такому дусі, що годі було щось зрозуміти, він називав це особливістю свого стилю, але, боюся, такий стиль панував, за небагатьма винятками, всюди, і я не хотів його розчаровувати, підтримуючи віру в індивідуальний стиль.

Коли ми якось зустрілися на пиві, він ска зав: «Чому б тобі туди не поїхати? Там зби рається вся літературна сметанка світу. Ти чуєш, світу! Там купа видавців, репортерів, спонсорів. Усе оплачують. Тільки добратися власним коштом. Але скільки там добира тися. Раптом якихось двісті доларів, включно з візою. Так що давай. Порухай кістками».

Я порухав кістками. Влетів у копійку. Для поета двісті доларів... Де хто бачив поета, який би отак вільно міг добути з кишені двісті доларів? Я йому цього ніколи не забуду. Не доларів — фестивалю.

Економлячи кошти, я добирався з пере садками, і коли приїхав, був готовий. Спека і втома мене доконали. Мене ніхто не зу стрічав. Мій знайомий обіцяв факсанути, що я приїду. Він справді факсанув. Але хто вийдезустрічати поета, якого, крім його приятеля, ніхто не знає? Прізвище якого ніхто не зможе ні запам’ятати, ні правильно вимовити жодною іншою мовою, крім його власної, якою ніхто не володіє?

Чого я туди поперся? Сумніви брали ще по дорозі. Що я там буду читати? Хто мене зрозуміє? Я не маю жодного перекладу. Хто прийде слухати? Я був не правий. Хтось таки прийшов послухати. Навіть не мало. Але то було через кілька днів.

А спочатку я прибув на вокзал. «Знаєш, що. Виходиш з поїзда, сідаєш в метро — там відразу на вокзалі є вихід у метро — і їдеш до такоїто станції. Ніяких квитків не купуй. Там ніхто нікого не контролює». Я так і зробив, як навчав мене перед від’їздом мій приятель.

Не знаю, хто, кого, де і як контролює, одначе я, звичайно, відразу вскочив у халепу. «Ваш квиточок?» Я вдав, що нічого не розумію. Відтак «Ваш квиточок?» було повторено кількома найуживанішими мова ми. Я далі стоїчно клеїв дурня. Тоді один з них з закрученими догори вусами й опуще ними на кінчик носа окулярами на вузьких скельцях підійшов до квиткового автомата, кинув монети і вийняв квиток. Не встиг я подумати: «Який бовдур! Якби я тут жив, я б його відразу запам’ятав (хоча насправді яке це мало значення), як він простягнув квиток на небезпечно близьку відстань до мене. Я хотів його з удячністю прийняти, наївний. Проте квиток було вчасно відсмикнено. «Е ні, штраф!» Як я не крутив, мені довелося сплатити штраф, вишкребши гаманець до ос танньої монети. Я було спробував відніку ватися і проситися. Це спрацьовувало вдома, але не спрацювало тут. Я ладний був уже погодитися, нехай виписують квитанцію, доки вона дійде... нікуди вона не дійде за фальшивою адресою, проте в останню мить я злякався. Вони ж перепишуть паспортні дані, і я більше ніколи не потраплю на фестиваль поезії. Згодом я пошкодував. Згодом я б і не хотів потрапити. Навіть якби мене просили, я б більше не приїхав. Я б опирався руками й ногами. Я б назвав десять інших поетів і доклав би всіх зусиль, щоб якнайпереконливіше збрехати, нібито вони кращі, ніж я, аби тільки мені дали спокій. А тоді, йолоп, злякався. Чого злякався, питаєть ся?

 

[ ... ]

[ ФРАГМЕНТИ - Повністю текст можна прочитати в друкованому виданні "Четвегра" ]

Chetver © 2005