|
ОДИН
виявляється, все таки можна дозріти. принаймні
дозріти до певних речей, вивести тихі висновки
просто на кремовий папір для, ох, кореспонденції.
до називання вас за деякий час своїми приятелями чи
друзями, що раптово залежить від статі, обряду.
бо після стількох місяців плакання в подушку ти кажеш
що я змінилася, звісно, люблю прибирати, купувати дрібнички
і думати про дитину. ніхто в це не вірив, а я вмію
готувати і люблю на неї дивитись, коли вона їсть. тож
все таки можна дозріти, дозріти до писання у ту єдину
шухляду, яка має значення. а що б я ще хотіла
здійснити з таким же успіхом, для такого ж
або ще більшого задоволення мого й прихильного
(все ж!) оточення? тільки це: один ніжний вірш
на всю книжку, один справді ніжний, як шепіт крізь сон.
[ ... ] |
