ЧЕТВЕР часопис текстів і візії Архів Фотоархів Рецензії Форум Лінки Бібліотека
ЧЕТВЕР часопис текстів і візії
З М І С Т
Андрій БОНДАР
Світлана ПИРКАЛО
Юрій ЗАВАДСЬКИЙ
Гапа Н. КАРПА
Сергій П’ЯТАЧЕНКО
ІЗДРИК
Олег КОЧЕВИХ
Світлана ПОВАЛЯЄВА
Таня ГРИГОРЕНКО
MARI-DARI
Лінор ГОРАЛИК
Остап СЛИВИНСЬКИЙ
Тимофій ГАВРИЛІВ
Маріуш ҐЖЕБАЛЬСЬКИЙ
Устя ІВАНІВНА
Марта ПОДҐУРНІК
Петро ЯЦЕНКО
Кшиштоф СІВЧИК
Назар ПАНЧИШИН
Беата КОРОЛИШИН
Олексій ПУЗИР
Олена ДЖЕНІНҐС
Чеслав МІЛОШ
Роберт ҐЕРНҐАРДТ
ІБТ contra ЖАДАН
 

НАЗАР ПАНЧИШИН / «СЛОВНИК»

СЛОВНИК


— Такі є, — чуємо за вікном, усі швидко біжать і знаходять собі, що б підставити під ноги: вікна дуже високо — вище, ніж що небудь у будинку, вище, ніж лампи денного світла, які горять навіть уночі, щоправда, трохи слабше — всі дряпаються до вікон і шукають джерело голосу, — це худий чоло вік з двома дітьми, трохи замалими для того, щоб ходити по коліях, але йдуть самі, кілька кроків позаду тата, переступають рельсу за рельсою, спиняються, коли вартові спиня ють їхнього тата і чекають. Ходити по коліях суворо заборонено, об'єкт взагалі дуже таєм ний, тато вперто йде через колії, навіть коли позаду клацає затвір автомата, — такі є, — відповідає охоронцям і йде далі, через кож них тричотири колії — такі є, — і так до кінця, все тихіше й тихіше, — такі є, — хором підтримуємо його, хоча він нас не чує, діти дуже маленькі, їм так важко переходити через колію, дівчинка часто чіпляється но гами за великі болти на колії, але не падає, не може впасти, бо позаду клацає затвір авто мата, йде за татом і братиком, на той бік, до лісу, — такі є.

Ми повертаємося до роботи — якщо це так можна назвати — треба пильнувати, щоб велика шестерня завжди рухалася, хоч Йо йо каже, що можемо взагалі не звертати на неї уваги, і нічого не станеться; коли зупи ниться, можемо розгойдати її, ймовірно, це тому, що вона єдина жінка, і не знає, як важ ливо, щоб механізм працював постійно, але, може, й ні, бо всетаки не сприймаємо її як жінку, а тільки як нормального чоловіка, на віть говоримо при ній такі речі, які говорять ся лише в чоловічих компаніях.

Баска думає, що нас дурять і тримають тут тільки для прикриття: якщо хтось прий де, можна буде показати трудові книжки, завести в цех, подивитися на велику шес терню, яка крутиться, у нас навіть є робочий одяг, але я не бачив, щоб в інших спорудах щось робилося чи горіло світло, виглядає, ніби працюємо тільки ми, хоч цехів близько двадцяти; один навіть має десь вісім повер хів, ніхто не виходить і не заходить на територію, немає диму в трубах — тільки в нас є, і я думаю, що працюємо лише ми. Хоча ще жодної сторінки не надруковано. Нам казали, як енциклопедія (чи словник) буде готова, то в отворі під маховиком почнуть з’являтися сторінки, а до того часу маємо слідкувати, щоб велика шестерня крутилася. Дивно, — каже Баска, — бо вони мали б знати, коли з'явиться перша сторінка, і могли б нас попередити, але нас не попереджають, і ми маємо слідкувати.

 

[ ... ]

[ ФРАГМЕНТИ - Повністю текст можна прочитати в друкованому виданні "Четвегра" ]

Chetver © 2005