|
ІБТ — ЖАДАН: Е.MAILЮВАННЯ РЕАЛЬНОСТИ
Відень, 14 жовтня 2001 р.
І.Бондареві4Терещенку
Ігоре, доброго дня, це Жадан!
Аж ось лише дістався собі до компутера, і
пишу Вам як і обіцяв. Беручись безпосередньо
до опису моїх останніх (на сьогодні) двох
тижнів, мушу сказати, що опису скоріше
потребують і заслуговують не осяяні осіннім
сонцем віденські будні, а обвіяні холодним
дніпровським вітром вечори і ночі, впро
довж яких ми пиячили, зокрема — із Кокою,
із Толіком Дністровим, із Андрусяком, із
Сопронюком, із Римаруком, із Ногою (Юрі
єм), і вже в потязі — із Барбарою. Перед тим
заночував я в Римарука і трапилась мені до
рук нова книга сумно відомого Вам Мойсея
Фішбейна. Видно був я в неадекватному емо
ційному стані, бо по дорозі «КиївЛьвів»
Мойсей Фішбейн мені таки приснився,
чесне слово! Дивні якісь сублімаційні речі зі
мною діялись.
Снилось мені, що Мойсей Фішбейн при
їхав до Харкова в білому костюмі, щоби по
знайомитись зі мною (а ми з ним насправді
знайомі, хоч це справи й не стосується). І ось
ми з ним напиячились, і Мойсей Фішбейн,
щоби продемонструвати свою дружбу, украв
трамвая. І їдемо ми з ним на трамваї, він за
кермом, через міст на Москалівку. Там Мой
сей Фішбейн виходить із трамвая, не втри
мується на ногах і падає у своєму білому кос
тюмі прямо в Лопанські грязі. Але вилазить
із багна і відразу ж пропонує купити драпу. Я
охоче погоджуюсь, і йдемо ми з ним на Мос
калівку до болівійців (звідки там болівій
ці?) купувати драп. Але болівійці нас про
кидають, хапають, і тут я розумію, що ось за
раз Мойсей Фішбейн, як балакучіший (у
моєму сні), отримає від болівійців піздюль, і
на цій радісній ноті я прокинувся десь під
Красною, а вже за годинупівтори ми сиділи
з Барбарою на вулиці Вірменській і розгля
дали в місцевій ґазеті «Поступ» фотокарточ
ки оголеної Анни Курнікової. Ще того дня
ми пили в «Дзизі», пили біля Ратуші, пили
«За кулісами», пили на входинах у Федора
ка, пили в тирі на залізничному вокзалі, а
вже наступного дня на решту грошей взяв я
дві банки пива у віденському супермаркеті,
сів собі в кімнаті з панорамою на городгерой
Відень, випив і подумав — і до чого сей сон?..
Тож до зв’язку, любий Ігоре, вітання бра
тові Вашому Валерію Євгеновичу, я йому по
слав днями вітальну листівку, та він, мабуть,
ще її не отримав.
Ваш Жадан.
[ ... ] |
