ЧЕТВЕР часопис текстів і візії Архів Фотоархів Рецензії Форум Лінки Бібліотека
З М І С Т

Тимофій ГАВРИЛІВ
Галина ТКАЧУК
Андріан ПОПІДОХА
Гапа Н. КАРПА
Сергій МЕКЕДА
ЮліяГОГОЛЬ
Віталій ШИНКАР
Дзвінка МАТІЯШ
Дмитро ЛАЗУТКІН
Марі-ДАРІ
Олена ДУБ
Олесь БЕРЕЖНИЙ
Юлія ЄМЕЦЬ-ДОБРОНОСОВА
Орест ШЧЕЗНЯК
Віктор В.ПУШКАР
Наталя ІЛЬЧУК
Юрко ПОКАЛЬЧУК
Тарас ЄФІМЕНКО
Мирослава НАХАЧ

ЧАС ДЕЛІКАТЕСІВ

- Лікбез і пропаганда
- Лікбез і пропаганда 2
 

Юлія Гоголь / ВIДЛИГА I ТРУПИ

РЕЦЕПТ

Найперше, відкроїти трохи часу.

По тім, взяти всю подаровану ніжність і залити крутим окропом. Настояти. Як відкриються рани — посолити. Червоний і чорний перець — за смаком. Далі додати старі образи і приховані підозри і збити цю суміш міксером.

Рештки крові з його обличчя розвести істеричним сміхом. Потім заплакати від радості. Ще раз у се разом перемішати і варити на сильному вогні 15 хвилин. Потім заткнути йому рота, накласти це все в стер и лізовані банки, покласти кришки, а на кришки — камені з душі своєї і ще стер и лізувати 15 хвилин. Герметично закрити кришками і перевернути все верх дном.

Як всі остигнуть, поносити все в комору душі своєї, поставити на найдал ь шу полицю і загубити ключі. А як якась банка вистрілить, як спогад солодких цілунків серед лютої зимової ночі, залити горілкою.

 

ТЕПЕР

Все почалось зранку. Вона встала і їй запаморочилась голова. Впала. А потім прийшла до тями і пішла готувати сніданок. Він, коханий, коли дізнався, дуже занепокоївся. Вона — ні, а він спати не міг. Врешті подзвонив знайомому професору нев р опатологу і домовився про прийом. Потім ще довго переконував її в необхідності відвідин і вони пішли. Були аналізи, знімки моз к у, вічні запитання, веселі студенти-практиканти від сміху яки х у неї боліла голова. Тобі всі посміхалися і ніхто нічого не говорив, що ж з тобою. Сказали йому. Він вийшов і обняв її. Вони пішли на їхнє улюблене місце — качелі.

— Щоб ти робила, якби тобі залишилось жити два тижні?

— Я б жила в своє задоволення. А що?

— Тобі залишилось жити два тижні...

Далі були повторні аналізи і знімки, та вирок незмінний — півтора тижня. Вона весело пила вино. І пиво. Ніщо її так не п'янило, як гарне пиво. Пила багато. В життя прийшло багато сміху. В її житті вже до цього було стільки горя і нещасть, що новина про власну смерть не здатна була збити її з ніг. Вона забула, що в неї в голові велика пухлина. Інколи вона давала про себе знати запамороченнями, а так зовсім навіть не мішала.

Одного разу, тобто ночі, коли вони протверезіли від вина і оп'яніли від пестощів , вона запитала, чи виконає він її останнє бажання. Так, він виконає. Коли їй вже буде зовсім погано, хай він її вб'є. Це дуже боляче, помирати повільно. Якщо кохає, нехай вб'є. Так, він кохає.

Зовсім скоро вона влаштувала гучну забаву для друзів, хоч ніхто не знав, з якої нагоди. Вона всім сказала, що любить їх і буде завжди пам'ятати. Просто вона їде за кордон. За кордон чого?..

Тої ночі вони говорили до ранку про любов і майбутнє, а до наступного вечора вона вже не могла ходити. Він взяв широкий зубатий ніж до риби і підійшов до неї. Сказав, що кохає. Вона не відреагувала. Тоді він встромив той ніж просто в те серце, яке було повне коханням до нього.

Його посадили. Та яке це має значення ТЕПЕР?

 

ПОДЗВОНИТИ

Кілька днів тому ти подзвонив і стражденним голосом повідомив про свою смерть. Я щось там огризлася, сказала, що то не так вже й приємно (я знаю) і потім ми ще там про щось гризлись. Наступного дня ми вже не сварились, ти тихим банальним голосом повідомив про свою ж смерть.

А потім не подзвонив. І ще раз не подзвонив. І не дзвониш вже більше 50 годин.

Все ж таки, ти — щасливчик, бо тільки тепер, на власній шкурі відчула, як це боляче, коли нема кому подзвонити і тупо повідомити стражденним голосом про свою смерть.

 

[ ... ]

 

[ ФРАГМЕНТИ - Повністю текст можна прочитати в друкованому виданні "Четвегра" ]

Chetver © 2005