ЧЕТВЕР часопис текстів і візії Архів Фотоархів Рецензії Форум Лінки Бібліотека
З М І С Т

Тимофій ГАВРИЛІВ
Галина ТКАЧУК
Андріан ПОПІДОХА
Гапа Н. КАРПА
Сергій МЕКЕДА
ЮліяГОГОЛЬ
Віталій ШИНКАР
Дзвінка МАТІЯШ
Дмитро ЛАЗУТКІН
Марі-ДАРІ
Олена ДУБ
Олесь БЕРЕЖНИЙ
Юлія ЄМЕЦЬ-ДОБРОНОСОВА
Орест ШЧЕЗНЯК
Віктор В.ПУШКАР
Наталя ІЛЬЧУК
Юрко ПОКАЛЬЧУК
Тарас ЄФІМЕНКО
Мирослава НАХАЧ

ЧАС ДЕЛІКАТЕСІВ

- Лікбез і пропаганда
- Лікбез і пропаганда 2
 

ЮЛІЯ ЄМЕЦЬ-ДОБРОНОСОВА

 

Але смерть –

то лише сода,

яку додають

у тісто,

щоб у ньому

з ' явилися пухирці,

стрибали до стелі

і вчасно застигали.

Дівчинка

з брудними від пасти,

липкими від часу

пальцями

біжить

на десятий поверх,

притискається до дверей

спиною,

чекає,

доки повз неї

проскочать

звуки її ходи –

страшні, огидні,

голодні.

Але смерть –

то лише

сенс підніжки,

міцні,

залізні

долоні повітря

тиснуть

на віконні шиби

і вода поглинає

борошно.

 

* * *

Знімати

українське поетичне кіно

зі святкової ялинки

просто,

коли ти не приручений,

а дійсно – приречено-хатній –

на підвіконні конають

сходи сонця,

які мають проростати у ваті.

Знімати

українське поетичне кіно

зі святкового столу

просто,

коли жіночий одяг

з тіла додолу

зимно зірвано,

складено

у стоси акуратні. -

Але перед тим,

як увійти до ріки,

вона

схиляється над водою

і магнітами пальців

збирає жмутки волосся

з тремкого люстра,

раптово

натрапляє

на коси водоростей

і впізнає себе

у їхній слизькости.

 

[ ... ]

 

[ ФРАГМЕНТИ - Повністю текст можна прочитати в друкованому виданні "Четвегра" ]

Chetver © 2005