Але смерть –
то лише сода,
яку додають
у тісто,
щоб у ньому
з ' явилися пухирці,
стрибали до стелі
і вчасно застигали.
Дівчинка
з брудними від пасти,
липкими від часу
пальцями
біжить
на десятий поверх,
притискається до дверей
спиною,
чекає,
доки повз неї
проскочать
звуки її ходи –
страшні, огидні,
голодні.
Але смерть –
то лише
сенс підніжки,
міцні,
залізні
долоні повітря
тиснуть
на віконні шиби
і вода поглинає
борошно.
* * *
Знімати
українське поетичне кіно
зі святкової ялинки
просто,
коли ти не приручений,
а дійсно – приречено-хатній –
на підвіконні конають
сходи сонця,
які мають проростати у ваті.
Знімати
українське поетичне кіно
зі святкового столу
просто,
коли жіночий одяг
з тіла додолу
зимно зірвано,
складено
у стоси акуратні. -
Але перед тим,
як увійти до ріки,
вона
схиляється над водою
і магнітами пальців
збирає жмутки волосся
з тремкого люстра,
раптово
натрапляє
на коси водоростей
і впізнає себе
у їхній слизькости.
[ ... ]
|
 |
