|
Одного разу я був щасливий цілих
чотири дні
Я бачив маленьке сонце
Крізь паморочливе сплетіння гілок
у нічному саду
Це було одного разу
А потім ніч
Затисла всі почуттєві канали
І шлюзи ревнощів закрили небо
І маленьке сонце
Сховалось і більше ніколи не
вийшло на люди
Бо у проваллі Аіду
Палає нищівний вогонь
І в нього немає марення
Інша ріка
Інший Стікс
Інший пошук поламаних в юності
весел
Між прийдешнім
Благеньким і кволим в надії
І вчорашнім
Забутим напів
У обіймах чужих
У бігах
Бачу чисту стрілу
Що летить розсікаючи світло
На люблю й не люблю
На ніколи нікому не так
Й на сьогодні
Де ми ще усі
Де нас стільки
Що навіть багато Між учора й ніщо
Виринає ягня
Із обличчям забутого янгола
Виринає пташа
Із підбитим крилом
Жовтодзьобе
Я стою над проваллям
У якому все що я втратив
Я стою серед лісу
В якому отих три сосни
Хтось сказав
Назавжди
Ти була
Я сюди
Назавжди
З ким ти будеш
Чому
І насправді
Надія воскресла
Лише в собі
У малесенькій цяточці денного
світла
На зламі
Потворної ночі
У чужому вогні
У чужому бутті
У чужому
А скільки століть
Іще треба
Щоб це стало моїм
Чи твоїм
Загортаю у сонце
Твою незахмарену юність
Загортаю у себе твій сон
І твоє майбуття
Себе і тебе
І майбутнє
Доки я ще живу
Загортаю у себе – життя !
[ … ]
|
