ДІЯ П'ЯТА



СЦЕНА ПЕРША
Цвинтар.
Входять два блазні з лопатою та мотикою.
1-й блазень
То як, будемо її ховати по-християнському? Навіть якщо сама собі заподіяла вічне спасіння?
2-й блазень
А тобі в голові? Берися краще за лопату – і вперед. Суддя вже там добре на все роздивився і дозволив за обрядом.
1-й блазень
Дозволив? Це за яким пунктом-параграфом? Втопилася з метою самозахисту?
2-й блазень
От дозволив – і все, крапка.
1-й блазень
Значить, визнав, що втопилася свідомо, себто при повному самоусвідомленні утоплення. Бо вся справа в тому, що коли я топлюся за власним бажанням, то це називається фуїцит і він має три різновиди: можна “накласти руки”, можна “протягнути ноги”, а можна “покінчити всі рахунки”. Висновок звідси лише один: втопилася з головою.
2-й блазень
Слухай, ти, професор Лопата…
1-й блазень
Хвилинку, я докажу. От, наприклад, вода, так? А тут людина, так? Якщо людина сама кидається у воду й топиться, то – хочемо чи не хочемо – але ж сама! Інша справа, коли вода кидається на людину: тоді це називається не “топитися”, а “тонути”. І висновок звідси лише один: хто не винен у власній смерті, той собі життя не вкоротить.
2-й блазень
Це в законі так стоїть?
1-й блазень
Ясне діло – кожен підсудок тобі скаже.
2-й блазень
То що, ти справді не розумієш, як воно так і чому? Якби вона не панночка з високого роду, то чорта з два був би цей похорон християнським.
1-й блазень
Отож-то й воно. Я скажу так, що в цьому велика несправедливість: уся ця еліта може собі топитися й вішатися, скільки влізе, а простим роботягам хрін. Давай лопату. Хоча справжня еліта на цій землі – це садівники, сапери і гробокопи. Наша професія йде від самого Адама.
2-й блазень
То Адам так само був благородний?
1-й блазень
Краще сказати – благоліпний, виліплений тобто.
2-й блазень
І те правда: не було в нього ні роду, ні землі.
1-й блазень
Та ти що – нехрещений? Святого Письма не бачив? Сказано ж: “Адам обробляв землю”. Обробляв, себто копав, а як копав, то значить і мав. От я тобі ще одне питання на засипку. Як відповіш по-дурному, то вважай себе…
2-й блазень
Ну-ну, кажи.
1-й блазень
Хто будує надійніше від муляра, теслі чи корабельника?
2-й блазень
Той, що ставить шибениці. Бо його споруда витримає і тисячу квартирантів.
1-й блазень
Непогано сформульовано, з гумором. Шибениця – добра штука, але для кого? Для тих, які недобре чинять. Але й ти чиниш недобре, коли говориш, ніби шибениця збудована надійніше від церкви. Висновок звідси лише один: горбатого могила справить. Спробуй вгадати ще раз.
2-й блазень
Хто будує надійніше від муляра, теслі чи корабельника?
1-й блазень
Саме так. Відгадаєш – і на заслужений спочинок.
2-й блазень
Ага, то я вже знаю.
1-й блазень
Ну і?
2-й блазень
Та ні, я вже не знаю.

Здалека йдуть Гамлет і Гораціо.

1-й блазень
Ну добре, не мороч собі голову – дурний осел і від батога не заскаче. А якщо хтось інший тебе про те саме спитає, відповідай: “Гробар”. Бо збудовані ним помешкання дочекаються і Страшного Суду. Тепер махом до корчми і розколися на чвертку.

Другий блазень виходить. Перший копає і співає.

Колись, як був я молодий,
То мав собі коханку.
Любив лежати я на ній
Від смерку і до ранку.

Гамлет
Цей йолоп, мабуть, не розуміє що робить, коли так виспівує на цвинтарі та ще й копаючи могилу.
Гораціо
Для нього то звична справа – він інакше все це відчуває.
Гамлет
Твоя правда. Рука без мозолів завжди чутливіша.
1-й блазень
Але минали славні дні,
І я старів з роками.
І залишається мені
Влягатися до ями.

Викидає з викопуваної ями череп.

Гамлет
У цьому черепі колись ворушився язик, цей череп міг, наприклад, співати. А той півголовок жбурляє ним об землю, ніби Каїновою щелепою! Можливо, в цьому черепі сидів найхитріший у світі мозок – із тих, які й Господа самого обкрутять. А тепер якийсь пришелепок тріумфує над ним! Хіба не так?
Гораціо
Усе так, принце.
Гамлет
Або, скажімо, це був який-небудь шляхтич із правильним вихованням, котрий вітався не інакше, як «Доброго дня, милостивий пане! Як ся маєте, моє поважання?» І з усіх сил вихваляв Такому-то його, наприклад, коня, гадаючи при цьому, як би того коня вимантити? Могло бути, ні?
Гораціо
Могло, принце.
Гамлет
Ну от, а тепер у цій голові замість мозку водиться хробачня, нижня щелепа давно відлетіла, ще й гробарська лопата часом кресоне по тімені. Справжня тобі революція – шкода тільки, що не можемо спостерігати за всіма фазами її розвитку. Чи варто взагалі вирощувати ці кості, якщо в підсумку маємо всього лише можливість погратися черепом, ніби м’ячем? Мій власний череп аж розколюється, як тільки про це подумаю.
1-й блазень
(співає)
Готуйте сховище для сну,
Лопати і мотики.
В кімнатку темну і тісну
Лягти йому навіки.

Викидає другий череп.

Гамлет
О, ще один. Чи не може це бути череп якогось юриста? І де тепер всі ці його штучки-карлючки, процеси-абсцеси, прецеденти і казуси? І як він тільки терпить, що якесь там бидло цвинтарне розвалює йому голову брудним заступом – чому не оформить на нього позов за бандитизм? А може свого часу це був спритний земельний спекулянт, по шию загрузлий у своїх векселях, заставах, гіпотеках, інвестиціях, трансвестиціях, актах і контрактах? Тепер маємо перед собою останню з його операцій – операцію на черепі. А з усієї нажитої власності, тобто нерухомості, лишилась йому тільки власна нерухомість. Та й землі тієї саме стільки, скільки набилося в череп. Ніхто вже не надасть йому жодної позики, раз він придбав собі цю останню ділянку, площею цілком достатню, щоб розстелити на ній купчу грамоту разом з дублікатом. Самі лиш документи, попідписувані ним за життя, переповнили б відведену йому по смерті шухляду, а де знайти місце для нього самого?
Гораціо
Ніде не знайти, принце.
Гамлет
Хіба пергамент не виробляють з баранячих шкір?
Гораціо
Саме так, принце, а ще з телячих.
Гамлет
Ну то хіба що барани і телята можуть вірити в пергаментовані ґарантії. Хочу поговорити з цим типом. Чия тут могила, чоловіче?
1-й блазень
Моя, пане.
(Співає)
В кімнатку темну і тісну
Лягти йому навіки.
Гамлет
Твоя? Це тому, що ти в ній зараз перебуваєш?
1-й блазень
Усі ми, пане, де-небудь буваємо. Головне – якось усе це відбути. А ви, пане, хоч своє добудете, все одно вашою ця могила не буде. Я її будую, так що вона моя.
Гамлет
Твоя, та не твоя. Сам кажеш, що ти її будуєш. Але жити в ній ти не будеш. Тільки мертвий може сказати «Ця могила моя».
1-й блазень
Якщо він узагалі щось може сказати. Та його ніхто й питати не стане!
Гамлет
Для кого ти викопуєш цю могилу? Хто помер?
1-й блазень
Ніхто, пане. Бо не помер, а померла.
Гамлет
Отже, це жінка?
1-й блазень
Та ні, не жінка.
Гамлет
Тоді хто тут буде лежати?
1-й блазень
Не хто, а що, пане. Те, що було жінкою ще позавчора. Але, спаси її душу, Господи, вона померла.
Гамлет
От так язик у цього скурвого сина! З ним треба розмовляти гранично чітко, бо замордує своїми двозначностями. Слово честі, Гораціо, вже третій рік спостерігаю за нашою епохою таке здрібніння, що дворянам варто усе частіше озиратися на власні п’яти, аби селюки не повідтоптували. І давно ти гробарюєш?
1-й блазень
Якраз із того самого дня, коли наш король Гамлет, царство йому небесне, розбив норвежця Фортинбраса.
Гамлет
То це вже скільки минуло?
1-й блазень
Чи ви, пане, рахувати не вмієте? Це ж кожен дурень знає. Того самого дня народився молодший Гамлет – той, що йому дах поїхав. Ну і він поїхав теж – до Англії.
Гамлет
А, ну так. Але чого він поїхав до тієї Англії?
1-й блазень
Ну, не зовсім так і поїхав – краще сказати, його поїхали. В Англії йому дах поправлять, точніше вивих. А як нічого з цього не вийде, теж не страшно.
Гамлет
Не страшно? Чому?
1-й блазень
Бо в Англії цього ніхто й не зауважить, там усі звихнуті ходять.
Гамлет
Але як до того дійшло, що він звихнувся?
1-й блазень
Казали, вельми дивна історія.
Гамлет
Дивна – це як?
1-й блазень
А так, що взяв і здурів.
Гамлет
Але на якому ґрунті?
1-й блазень
А на тутешньому, данському. Я цей ґрунт знаю від отакого, скоро тридцять років, як лопатою в ньому орудую.
Гамлет
І скільки часу в такому ґрунті пролежить людина, поки не розкладеться?
1-й блазень
Сказати правду, буває по-всякому. Останньо пішла така гнила клієнтура, що й до труни покласти ніяк – цілком розлазяться. Але як хто за життя був міцніший, то і в могилі свої сім – вісім років потягне. А чинбар і добрих дев’ять.
Гамлет
Чому чинбар довше за інших?
1-й блазень
Бо він щодня вичиняє шкіри – то й свою власну мимохіть повичиняє, що вона потім стає водонепроникна. А вода для мертвого гірша смерті – так роз’їдає шкіру, що й не питайте. Оцей череп пролежав тут уже двадцять три роки.
Гамлет
А чий він?
1-й блазень
Ну, вже цей сучий син то був усім придуркам придурок! Не вгадаєте хто, пане?
Гамлет
Та ні, не беруся.
1-й блазень
Такий вже трахомуд кінчений, що чума його бий! Раз було вилив мені пляшку рейнського на голову. Цей череп, щоб ви знали, був черепом Йорика, королівського блазня.
Гамлет
Оцей?
1-й блазень
Цей самий.
Гамлет
Дай мені.
(Бере череп у руку)
Бідний Йорик! Я знав його, друже Гораціо. Фортелі з нього так і летіли. Де бралося стільки фантазії? Тисячі разів я вилазив йому на плечі. А тепер – гидко робиться, тільки про це подумаю, аж на блювоту збирає. Отут були губи, які я сам не знаю вже скільки разів цілував. І де тепер твої жарти? Твої штучки, фіґлі, кривляння, карамболі, від яких усе застільне товариство під стіл падало з реготу? Де воно все? Не можеш навіть пошкіритися з власного вишкіру. Що, відлетіла щелепа? То принаймні зганяй до вбиральні якої-небудь знатної дами і скажи їй, що – хай макіяж і на палець товщиною – все одно в кінці вилізе така ж костомаха. Може, дама посміється разом з тобою. – Гораціо, ти мені одне скажи.
Гораціо
Що саме, принце?
Гамлет
Гадаєш, Олександр Великий теж так виглядав у землі?
Гораціо
Так само виглядав.
Гамлет
І смердів так само? Бр-р-р!

Кладе череп на землю.

Гораціо
Так само, принце.
Гамлет
Це ж яким нікчемним потребам ми врешті можемо послужити, Гораціо! Якби відпустити шлею уяви, можна за нею пройти увесь шлях Олександрових решток, аж поки не стануть, наприклад, затичкою в бочці.
Гораціо
Ну, це вже натяжка, принце.
Гамлет
Аж ніяк – варто лише глянути на справу тверезо і реалістично. Скажімо так: Олександр помер, Олександра поховали, Олександр обернувся на порох; порох – це земля; з неї ми беремо глину; чому б тою глиною, що нею став Олександр, не позамазувати діри в пивних бочках?
Великий Цезар зменшився по смерті –
Став глиною у вічній круговерті.
Народам незліченним бог і цар
Сьогодні є замазкою для шпар.
Ого! Здається, Король…

Входять Король, Королева, Лаерт;
траурна процесія з труною; Священик.

Так само й Королева, і дворяни…
Кого ховають? І чомусь обряд
Занадто скромний. Може, хтось із вищих
Достойників посмів на себе руки
Накласти? Відійдемо трохи вбік.

Відходить разом з Гораціо.

Лаерт
Це що – увесь обряд?
Гамлет
Лаерт приїхав.
Цілком шляхетний тип.
Лаерт
Уже по всьому?
Священик
Ми й так переступили межі права
Церковного – ця смерть її раптова
Підозри збурила. Якби не влада
Найвища, то лежати б цьому тілу
В могилі неосвяченій, допоки
Небесні сурми з градом кам’яним
Не грянуть. Ми тим часом обрядили
Її як наречену, постарали
Про дзвони і так далі.
Лаерт
І зробили
Усе можливе?
Священик
Навіть більше, сину.
Коли б ми ще їй реквієм співали,
То це блюзнірством стало б щодо тих,
Котрі почили в Бозі.
Лаерт
Що ж, у землю
Кладіть її! З незайманого тіла,
Я певен, квіти виростуть.
(До священика)
А ти,
Лукавий попе, в пеклі аж завиєш,
Як спів сестри почуєш із небес!
Гамлет
Сестри? Це про Офелію?!
Королева
Хай квіти ляжуть з квіткою! Прощай.
(Розкидаючи навколо квіти)
Хотіла я, щоб ти була моєю
Невісткою за Гамлетом. І от –
Не шлюбне ложе я тобі готую,
А вічне.
Лаерт
Десять раз по десять тисяч
Нещасть на кляту голову того,
Хто розум відібрав у тебе, сестро!
Не сипте ще землі, я хочу ще раз
Її обняти. Я вже йду до тебе!
(Стрибає в могилу)
Живого й мертву поховайте разом,
Над нами гору висипте таку,
Щоб видно звідусюди, від Олімпу
Щоб навіть вища!..
Гамлет
(наближаючись) Хто це так страждає
Високим стилем? Так самозабутньо,
Що вже й тіла небесні зупинили
Свій хід і прислухаються? Я, Гамлет,
Принц Данії, хотів би знати.

Стрибає в могилу за Лаертом.

Лаерт
Геть!
У пекло!

Нападає на Гамлета.

Гамлет
Ну й молитва в тебе! Ти!
(Бореться з ним)
Ану тримай при собі руки! Слухай,
Душити хочеш? Я тобі не раджу,
Мене хоч і непросто завести,
Та потім я страшний. Іди від мене!
Король
Хто-небудь їх розніме?
Королева
Досить, сину!
Усі
Панове!
Гораціо
Прошу, принце, схаменіться!

Дворяни відтягують їх, і вони виходять з могили.

Гамлет
Ці речі не прощають. Я за це
З ним битись буду, поки б’ється пульс.
Королева
За що – «за це»?
Гамлет
За те, що я її,
Офелію, кохав. І сорок тисяч
Братів, додавши всі свої страждання,
Мого не перевершать. Що ти можеш
Тепер для неї?
Король
Він, Лаерте, хворий.
Королева
На Бога, прошу, стримайте його!
Гамлет
Усі назад! Кажи тепер, що можеш
Заради неї. Плакати? Вбивати?
Себе самого рвати на шматки?
Напитись оцту? Їсти крокодилів?
Я можу теж. То що, своїм виттям,
Чи цим стрибком до ями театральним
Мене зганьбив ти? Можу це також.
Про гори щось плетеш? Та хай зведуть
Над нами пагорб із мільйона акрів,
Щоб упирався в сонце, щоб Олімп
Супроти нього став прищем! Як бачиш,
В риториці я кращий.
Королева
Знову приступ!
Найшло на нього, але вже невдовзі
Знеможеться. І спокій голубиці,
Що врешті дочекалася пташат,
Його паралізує.
Гамлет
Лиш не знаю,
Чому так нападаєш, звідки ця
Озлобленість – я ж був для тебе другом
Завжди. Але така між нами прірва,
Що й сам Геракл камінням би не втовк!
Відомо ж – пес є псом і вовком вовк.

Виходить.

Король
Гораціо, підіть за ним. Пильнуйте.

Гораціо виходить.

(До Лаерта)
Вчорашні наші теми пам’ятаєш?
Тому терпи, а ми почнемо гру. —
Ґертрудо, приділіть уваги більше
Своєму сину. А нагробком цій
Могилі стане скоро лад і спокій.
І заживемо в злагоді глибокій.

СЦЕНА ДРУГА

Кімната в замку.
Входять Гамлет і Гораціо.

Гамлет
Достатньо, менше з тим, тепер ідеться
Про те, чи пам’ятаєш всі деталі?
Гораціо
Звичайно, пам’ятаю!
Гамлет
Щось недобре
Тієї ночі коїлося, спати
Ніяк не міг я, почувався, ніби
Ґалерник у кайданах. І зненацька
Мене щось наче підкидає – добре,
Що є на світі ця жива раптовість,
Такий собі рефлекс, але від нього
Рятунку більше, ніж від розумових
Конструкцій, бо не ми, а провидіння
Формує наші долі.
Гораціо
Так і є.
Гамлет
Так от – плаща накинувши, з каюти
Виходжу в ніч і в темряві нарешті
Сяк-так знаходжу їх. Вони поснули
Глибоко, тож мені без перешкод
Вдається потягнути той пакет
(Яка там честь, яке там виховання?!),
А потім – знов до себе. Розпечатав –
І що побачив? Підлість короля!
З усім належним почтом красномовства,
Та все ж цілком прозоро й недвозначно
Стояло там, щоб іменем безпеки
Обох держав прибрати геть загрозу
В моїй особі, себто, прочитавши
Цього листа, щоб голову знести
Мені з плечей, причому вмить, негайно,
Й без того, щоби спершу нагострити
Бодай сокиру.
Гораціо
Неймовірно, принце!
Гамлет
Упевнишся, як прочитаєш згодом.
Розказувати далі, як було?
Гораціо
Кажіть, благаю.
Гамлет
Вплутаний у підлість,
Не встиг я ще й пролог для мозку скласти,
Як він вступив у дію. Так постав
Новий папір, написаний вже мною.
До речі, як і вся верхівка двору,
Я надто не любив чистописання,
Не мав любові до округлих літер,
Хотів забути, й от – нудна наука
Сама знайшла мене. Чи хочеш знати,
Про що я написав?
Гораціо
Звичайно, принце.
Гамлет
Удався текст цілком по-королівськи:
Зважаючи на шану міждержавну,
Зважаючи на приязнь і партнерство,
Зважаючи також на пальмоцвітне
Перевисання наших двох народів,
Що скріплене вінком із колосків
(“Зважаючи” таких було з десяток), —
Уклінно вимагаємо відразу
По прочитанні нашого рескрипту,
Без жодних зволікань і з’ясувань
Доручників обох цього паперу
Ліквідувати.
Гораціо
Принце, а печать?
Гамлет
І в цьому теж благословило небо.
Знайшовся в мене давній перстень батька
З державною печаткою. Листа
Точнісінько так само склав і вдарив
Де слід печатку, і відніс назад –
Ніхто й не зауважив би підміни.
Назавтра сталось так, що налетіли
Пірати. Далі все тобі відомо.
Гораціо
То значить, Ґільденстерн і Розенкранц
Пливуть на страту?
Гамлет
Надто вже ретельно
Поставились вони до виконання
Обов’язку. Мені їх не шкода,
Самі залізли не в свої розбори,
Поміж не в жарт розлючені клинки
Потужних візаві.
Гораціо
Але король!..
Гамлет
То що, хіба тепер не маю права
Йому, що батька вбив мені, а матір
Мою розтлив, а ще відняв у мене
Державний трон і замах на життя
Моє вчинив, хіба не маю права
Йому сплатити гідно? Чи не гріх
Терпіти цю злоякісну пухлину,
Аж всіх поїсть?
Гораціо
Дізнається невдовзі
Про вісті з Англії.
Гамлет
Це так, але
Тим часом є ще час: людське життя
Вміщається у слові “раз”, а “двох”
Не буде. Найприкріше, що з Лаертом
Я так повівся. Спільники в біді
Обоє ми, тож хочу замиритись.
Мене роздратувало, як картинно
Він розпачав.
Гораціо
Увага, хтось іде.

Входить молодий Озрик, дворянин.

Озрик
Прийміть, ваша високосте, найпалкіші мої вітання з поверненням на батьківщину.
Гамлет
Уклінно дякую.
(Убік, до Гораціо)
Знаєш цю комаху?
Гораціо
(убік, до Гамлета)
Не знаю, принце.
Гамлет
(убік, до Гораціо)
Тим краще для тебе і твоєї душі, бо знатися з таким – пропадня. Він володіє багатьма ґрунтами, до того ж родючими. Типове бидло – лише вивищиться над собі подібними, відразу ж переноситься разом із коритом ближче до королівських банкетів. У найзагальніших рисах такий собі скрекотун, але, як я вже сказав, має до чорта повітряного простору над власним болотом.
Озрик
Коханий принце, якщо зволите приділити мені малу секунду вашого найціннішого часу, то я наважуся проінформувати вас від імені його королівської милості.
Гамлет
Я прийму вашу інформацію з максимальним напруженням моєї уваги, добродію. От тільки використовуйте свій капелюх за призначенням і носіть його на голові.
Озрик
Дякую, ваша високосте, але тут страшенно жарко.
Гамлет
Та ні, навпаки – страшенно зимно; якраз повіяв північний вітер.
Озрик
І справді, принце, місцями дуже холодно.
Гамлет
Але як на мою комплекцію, то справді жарко й задушливо.
Далі