ПЕРЕДЗМАЙСТРУВАННЯ МОСТУ

Коли тебе поглинає тиша — слухай
Не переймайся мною
чи моїми мріями
Пустих зіниць перейти поріг
не поспішай
Рогівка кольору хвиль безодні
драглисте дихання
Досягне наших зір
жагою всепоглинання
Але не переймайся.

Прийми як віру
втілення пустки
Але не переймайся
безмежжям її очей
Очманіле небо
перехопить
мій погляд
до того, як ми
змайструємо
міст.

ПЕРЕПАДІННЯ

ТЛО НЕБА ПАДЕ НА ЗОБРАЖЕННЯ, МОВ ВИДІННЯ

тло неба перекинуте на

ВІЧНИХ НЕПОРУШНИХ ІСТИН

зображене творіння

НАВЕРТАЄ СВОЮ НАДГЛИБИННІСТЬ ТУДИ ДЕ ЩОЙНО

усамітнило мене

ЗДІЙСНИЛОСЬ ВИПАДІННЯ ТВОРЕННЯ У ЧАСІ
доторками стихлих видінь

І КРОВІ ТІЛІ(?) І ДОЛІ ДОЛІ ДОЛІ

як вигуками

ПАДАТИМЕ БЕЗОДНЯ НЕОКРЕСЛЕНИХ

змовклих оповідей

ПРОСТОРІВ

тепер
торкаюсь
лише
втаємничення самоти
тиші своєї
Поруйноване

ТИША ОД І ТИША ДО

винишкло падіння притиснуте тлом

у мить згасання тривалості

ПЕРЕПОВНЕННЯ

тримати тло неба

не будуть скелі моїх Очей

ПАДЕ НЕБОСХИЛ

лише стоокий Агрус

ПОГЛИНУВШИ ДНО ДОГЛИБИННІСТЮ

сумовито докорятиме моїй Самоті

ВИСОТИ ПОТОПУ

за її Відвертість

ВОРОТТЯ НЕ БУДЕ