Ігор КЛЕХ
СЕСТРА - УКРАЇНА
Пам'ятка або Вокабулярій

А - скульптора Архипенка статуї (до Арпа, Бринкуша та ін., див. "Г").

Б - борщ - найжагучіша страва й гордість українського обіду, чийому місцю на слов'янському столі відповідають лише російські "полные щи" і польський біґос; композитор Бортнянський, західноевропейські жанри та церковний спів a capella (див. "П"); Булгаков Михайло, що оспівав Київ як універсальне Місто, але описав Україну як країну без вибавлення (див. "В", "К" і "У").

В - Володимир, великий князь, хреститель Київської Руси (див. "К", а також у передостанньому абзаці "Білої гвардії" Булгакова: "Над Днепром с грешной и окровавленой и снежной земли поднимался в черную, мрачную высь полночный крест Владимира. Издали казалось, что поперечная перекладина исчезла, слилась с вертикалью, и от этого крест превратился в угрожающий острый меч". Подібний пам'ятник, який перевищує розмірами все довкола, й справді поставлено на тому ж річному березі п'ятдесят років опісля); Верьовка - хор імені.

Г - Гоголь (чий день народження за новим стилем співпав із днем дурня, 1 квітня); "гакання" - характерна риса вимови деяких генеральних секретарів радянського періоду (дзвінкому "ґ" вдалося повернутися в українську мову лише після розпуску СРСР); Галичина (міт не однієї імперії; гори Карпати, протилежний до Уралу борт Великої Східноевропейської рівнини, з'єднаний, як переконують геологи, сейсмоканалом із розломом, на краю котрого виросла Москва); Голота, козак (жанр - "дума", правда пережиття свідчить про реальність існування); гончарство (горшок як межова риска двох порожнин - зовнішньої і внутрішньої, див. "А"); гопак - національний танець, який відображає уявлення про силовий характер устрою універсуму; гуцули й верховинці - горяни (так само, як бойки й лемки на північному заході), але прийшлі, можливо, ґотського походження, сповідують православ'я.

Д - Сашко Довженко (див. "К"); Дзиґа Вертов (сюди ж віднести зразкові кінообрази - Ейзенштейнові Потьомкінські сходи й Гуцульщину Параджанова, див. "О" і "Г"); ріки Дністер, Дніпро, Донець, Дунай, Двіна - мовна реакція племен, які на вигляд великої проточної води говорили: - "Д-нн!" (приблизно: "Як би не піти на дно!.." До речі, залізнична станція Дно - місце зречення престолу останнього російського імператора, каламбур історії); футбольна команда "Динамо" (Київ) як символ, міт і точка прикладення пристрастей.

Ж - Жванецький (предки родом із містечка Жванець Хмельницької Обл.), без коментарів (див. "О").

З - замки України (порівн. европейські "шато", на зразок Хотина та ін., із російськими "кремлями"); запорожці - "лицарі" (за Гоголем), центр - Січ (на острові Хортиця в нижній течії Дніпра), не плутати з радянськими соціалістичними "фольксваґенами", т.зв. "Запорожцями", малолітражними авто, що їх почали будувати згодом неподалік у доповнення до популярних серед народу "москвичів", пізніше - "жиґулів" і горьківської "Волґи" - цього "Східного Мерседеса" (презентабельним авто для найважливіших посадових осіб слугувала "Чайка", котра змінила, в свою чергу, "ЗіМ").

К - Київ, головна вулиця - Хрещатик (у романі "Біла гвардія": "Как многоярусные соты, дымился и шумел и жил Город. Прекрасный в морозе и тумане на горах, над Днепром. Целыми днями винтами шел из бесчысленных труб дым к небу. Улицы курились дымкой и скрипел сбитый гигантский снег. И в пять, и в шесть, и в семь этажей громоздились дома" і т. і.; див. "Б"); історично - найпівденніша з російських, в широкому розумінні (сьогодні коректніше - східнослов'янських), столиць, з якої й повелося горезвісне "опівнічнювання візантизму" (порівн. про конфігурацію столиць у досить таки суперечливому тексті "Школа Півдня": "И между ними полоумная - но и полумирная - Москва, как вершина поставленного на попа равнобедренного треугольника, один угол в основании которого греется, а другой стынет".); тут київський студент-китаєць несподівано хапає вас за комір, притискає обличчям до вагонного вікна і, по-китайському зизооко відводячи погляд убік, говорить: "Дивіться, яке красиве місто!" - поки поїзд повільно і довго, ніби гусениця-плодожерка, переповзає мостом через Дніпро; Канада - досить розлоге й благополучне місце в західній півкулі, завдяки якому українство має теоретичну можливість відстороненого погляду на себе; Кацапія - Росія (Гоголь, у листах), в східній півкулі; кобзарі (бандуристи) й лірники - сліпі, зазвичай, рапсоди.

Л - Львів - цілковито кам'яне місто західноевропейського типу (проникнення разом із обробленим каменем деяких нетипових уявлень у менталітет східного слов'янства); лис - тотемічний звір західних областей України ("Лис Микита" Івана Франка, порівн. Рейнике-лис, братик Лис).

М - Мамай (тезка), козак ("п'є горілку, грає на кобзі, підвісив за ноги жида, на що кінь його зиркає із здивуванням" - напис на народномовній картинці, див. "Н"); Захер-Мазох (напіврусин, син обер-поліцмейстера м. Львова, гнобителя революції 1848 р.), чиє ім'я з легкої руки Крафт-Ебінґа стало синонімом однієї з найфундаментальніших перверзій; батько Махно - практик анархізму і воєнний тактик (йому приписують ідею застосування в бою "тачанок" з кулеметами); москаль ("спи, дитинко, спи, а то москаль прийде").

Н - українська ніч (її відображення в російському мистецтві: Пушкін, Гоголь, Куїнджі); народна творчість (від промислів й живопису - аж по мелос і легенди такого приблизно типу: "Камінні баби - то люди колись були. Їх звали великдонами, а інші - велетнями. Це, кажуть, був превеликий народ і жив він ще до створення сонця. Як послав Господь сонце, стали великдони виходити на могили, стали плювати на нього. Господь розгнівався на них і прокляв їх. З того часу вони зменшились і покам'яніли. У нас цих баб не дуже багато, а найбільше їх в Таврії: у Василевці, Янчекраці та інших слободах. Там ними підпирають тини та ставлять на воротах". Записано Я. Новицьким 113 років тому.

О - портове місто Одеса (див. "Ж" і "Д"); одеська літературна школа; Пушкін О. С. як одесит.

П - поле (половці і печеніги, що розчинилися в українстві як і різномасті "черкеси" - звідки походить назва м. Черкаси; кн. Ігора, до речі, полонили і утримували в половецькій шатровій столиці на місці теперішнього м. Слов'янськ Донецької обл.); Полтавщина (Гоголь), також Полтавська битва (Петро, Карл, Мазепа, Пушкін).

С - сало як один з найважливіших атрибутів "українськості" (як блін - "російськості", а ковбаса - "радянськості"); Симиренко - агроном, який селекціонував морозостійкий сорт яблук, що надається до тривалого зберігання (згідно із переказами, був повішений махновцями якраз за невдоволення плодами Божого творіння, див. "М"); синовбивство (віровідступників, Бульба, Гонта; порівн. - Ґрозний і Пьотр у Росії); скарбів пошуки як базовий український міт (поховання в курганах к/ф "Звенигора" Довженка - аналог ваґнерового "Кільця Нібелунгів", див. "Д" і "Ш"); "скіфські баби" - лягли в основу пластичних уявлень українців і частково визначили характер їхньої тактильності (див. "А" і "Г"); Сковорода Григорій - філософ-подорожник, який по дорозі намагався схрестити пантеїзм (див. "Х", хасидизм) із християнським моралізмом, також автор музики і текстів; український спів і співаки (в т. ч. їхня роль у російській історії завдяки альковним пригодам з імператрицею), тенор Солов'яненко.

Т - Таврида, Таврія, Крим - півострів, що повис на ниточці перешийка й круто обривається над морем: тут помітні сліди грецької античності, мусульманства (порівн. ісп. Кордова), російської військової слави, деяких вигадок Сєрєбряного вєка (Кіммерія, т. зв., амбівалент.; Новий Світ, виробництво "шампанського"), - перенасичений реліктами радянської курортної Рів'єри; троїсті музики - класичне тріо народної музики, як правило: скрипка, або сопілка, цимбали (струнно-молоточкові) і бубен або тулумбас (див. "Н").



У - "страна с названьєм У" (А. Парщіков), Україна, частина (землі майбутньої Московії називалися Заліською Україною; мм. Галич, Перемишль та ін. у "владімірскіх і костромскіх" землях).

Ф - Іван Федоров, книговидавець, творець перших кириличних друкарень у Москві, Львові та Острозі, антагоніст обскурантів та переписувачів-протолуддитів. На сході України, як правило, "ф"="хв"("фіст, фатить = хвіст, хватить", і навпаки: "хвакт, мікрохвон").

Х - хасидизм - містичне і на початках досить життєрадісне відгалуження юдаїзму, пантеїстично забарвлене (засновник - Баал-Шем-тов, по-іншому Бешт, XVIII ст., Поділля); Хмельницький - гетьман, якому вдалося за короткий час перетворити булаву на скіпетр і взяти на себе відповідальність за вибір союзника й історичного шляху (політологи палко сперечаються: до кого хвостом повернута його кінна статуя на Софіївській площі в Києві, і в який бік світу вказує гетьманська булава?); християнство, хрещення (див. "В" і "К"); хутор, хуторянство.

Ч - Чорнобиль - на розповсюджене переконання, пророкована в Біблії за дві тисячі років "зірка Полин"; м. Чернівці (Буковина - змішування на околицях слов'янського й романського світів), поет Пауль Целян (Анчел), який наклав на себе руки в Парижі 1970 року; українські чорноземи (к/ф "Земля" й "Звенигора" Довженка, див. "Д" і "К", та "скарбів пошуки"); чумаки - перевізники, що вирушали на волах до Криму і на Дон, аби поміняти зерно на сіль і солену рибу (перед мандрами смолили одяг, або просочували його дьогтем, щоб не підчепити по дорозі чуму, чи іншу якусь холеру, бо страшно: ось рідна земля віддалилася й зникла за обрієм!.. Звідси - Чумацький шлях).

Ш - Шевченко, геній українського народу, чудовий художник, сентиментальний і жорстокий поет - співець помсти і народного бунту, "бєссмислєннава і бєcпащаднава", і, одночасно, автор пасторалей та задушевних пісень (див. "Н"); був викуплений товаришами з однієї неволі, щоб невдовзі бути засланим в іншу, на береги внутрішніх морів імперії, із забороною писати й малювати; як і Бальзак, помер перестарілим молодожоном (практично в день свого 47-ліття, не проживши й зайвого дня); вдало вибране місце поховання на високому березі Дніпра, неподалік Києва, остаточно закріпило за ним статус засновника України, її оберега й заступника (див. "К", "скарбів пошуки"); Шульц Бруно - в певному сенсі теж український письменник, який писав по-польськи, жертва Голокосту (м. Дрогобич у Галичині); світоглядно й стилістично - простінок між Кафкою і Бабелем ("Конармія" - Галичина і Волинь, "Одеські оповідання", див. "О"; дуже близький також - Юліан Стрийковський, "Остерія" та ін.).

Я - яничари, те ж, що і запорожці-січовики, лише з Аллахом, обрізанням і султаном замість гетьмана, горілки і Святої Трійці.

Перклад з російської