Рукавичка
Шкільна містерія
Ця п’єса присвячена двом шляхетним Романам, Романові Шпорлюку
і Романові Процику. Без їхньої щедрої моральної та фінансової підтримки я б ніколи
не сплів цю «Рукавичку».
ПЕРЕДМОВА
П’єса «Рукавичка» розрахована
на всіх, хто вивчає мову, від початківців до майстрів красного слова.
Завдяки
простоті та невибагливості «Рукавички» її можуть ставити як професійні театри,
так і аматори, зокрема студенти, яких під час навчального року, літньої школи
чи канікул треба охопити творчою діяльністю.
Кількість акторів — до двадцяти,
а точніше стільки, скільки влізе на кін.
ПЕРЕДДІЯ
П’єса починається
із бадьорої увертюри. На сцену під музику, пританцьовуючи, виходить хор, тобто
всі, хто братиме участь у цій виставі. Попереду хору — дириґент. Хористи несуть
будівельний матеріал — вже готові блоки, — з яких одразу ж збирають сходи та кін
із завісою. Цей кін є ніби рамкою, в межах якої буде розігруватися вистава. Він
нагадує вертеп або традиційний ляльковий театр.
Спорудивши кін, хористи заносять
на нього розкладний стіл та два розкладних стільці. Стіл встановлюють посередині
кону, нерозкладені стільці опиняються в кутку. Останнім на столі з’являється невеличкий
кубик.
Нарешті хористи в охотку та в повній злагоді завершують будівництво
вертепу. Вони чепурять кін, виходять із нього й стають докупи, щоб співати.
Хор являє собою довершену композицію.
Музика кінчається мажорним акордом.
Пауза.
Хористи задоволено раз по раз позирають на кін. Всі чекають на команду
дириґента. Раптом вони усвідомлюють, що забули про щось і кілька секунд намагаються
згадати, що саме.
Пауза. Розуміння того, що вони зараз мають робити, приходить
до всіх водночас.
Хористи так само приязно на миґах показують одне одному,
що тепер їм усе ясно.
Вони стають кружка і кидають жереб, кому з них іти на
кін. Дириґент веде лічбу і визначає обранця. Всі вітають його і гуртом, як космонавта,
виряджають в далеку подорож. Видно, що він хвилюється. Його підводять до завіси
і м’яко, без парашута виштовхують на кін.
Хористи групками та поодинці, немов
перед телевізором, умощуються на сходинках. Час від часу вони шикають одне на
одного, щоб ніхто нікому не заважав, стежать за кожним рухом актора та коментують
його дії.