Софія Донець
КОЛЬОРИ: Білий.
Сніг до обрію, до неба,
Білі коні запрягли,
Покосили білі стебла,
По обличчі провели.
Сплю в долонях у туману,
І до сонної душі
Доторкнуться рано-рано
Білосніжні комиші.
Побіжу, така чудесна,
По дівочості снігів,
Мов примара безтілесна,
Не лишаючи слідів.
Побіжу, така прозора,
Безневинна, мов дитя,
Лігво білого дракона
розглядаючи здаля.
КОЛЬОРИ: Жовтий.
Поле - гаряче море,
Спекотливий день навколо,
Небо жовте і голе,
Жайвір звучить святково.
Святково і жовто-жовто
І гаряче, мов жарина,
Повільно над полем тане
Жовта хмарина.
Як музика з нот зростає,
З насіння зростають квіти,
Єднанням жарин спадає
Пил на гаряче жито.
Ховрах підспіває полю,
Огляне вогнисте диво,
Коні біжать за мною,
Коні біжать сміливо.
КОЛЬОРИ: Чорний.
В чорному лісі змія,
Чорна, мов грішна ніч,
Парує чорна земля,
Кличе нещастя сич.
Десь на краю села,
Чорним повита сном,
Дівчина молода
Тужить за козаком.
Ворожить ворожка-ніч,
Відьма крадеться в хлів,
Чаклує чаклунка біль,
Аби не болів.
Любко, не треба сліз,
Козаче, чого сумний?
Трунок чорнявих кіс
Поглядом чорним пий.
КОЛЬОРИ: Фіолетовий.
Ночі мої, вечори медоборні бузкові,
Шалі прозорі покинутих мною дріад,
Груди спирає обірваний плач на півслові,
П'яне повітря вібрує під стогін цикад,
В сад, через сад, поза садом вогні вечорові,
Пахне димами душі фіолетовий рай,
Пахне димами палітра моєї любові,
Вершник прозорий, благаю тебе, не зникай,
Я натомилась, бузок опадає на очі,
Я відпочину і знову піду у світи,
Ночі мої, фіолетові зоряні ночі,
Я обіцяю ще раз повернутись сюди,
Вірного серця шматочок візьми, - не шкодую,
Вірного серця шматочок візьми, - не корю,
Хочеш, бузкову печаль я тобі подарую,
Я ж тебе так безнадійно і вірно люблю.
|