Ігор Бондар-Терещенко


З книги віршів “КОЗА-ДЕРИДА ”


ОДЕН

бродський брав котлети руками
бродський не видавався роками
у нас він
був менше ніж одиниця
у них він
був більше ніж поет

бродського ніхто ніколи не бачив
бродського не знав тільки ледачий
забужко
тиснула йому правицю
якою він
див. 1-й рядок

(троцький грів котли ігроками
троцький не видавався рогами
уна свінґ
був мишею ніж годиться
уник він був
вішають між планет

градського ніхто миколу не мачо
градського навспак ілько собачий
за вушко
ти знімеш йому спідницю
рукою він
грів 1-й задок)

просто писати він був не годен
зростом пишався більше ніж оден
у насті
папуга на ймення джозеф
у віти
песик зоветься джо

ДЖАНКОЙ

ален гінзберґ і вуді ален
не дійшли до наших віталень
oден з них був їздцем безжурним
другий оскарів кидав до урни
почекають обидва на кухні
поки взую балетні туфлі
поки oдена дочитаю
гляну в очі кольору чаю
закурю
піпі в факс заправлю
з привітаннями пітеру-павлю

не курити вже якось зможу
проживу на два тижні довше
і звичайно ж усі два тижні
буде дощ від нью-йорку до вижниць
на фіґа? почекаю на кухні
поки смажаться яйця стухлі
поки хлопці он-о ганяють
на мопедах і просто так
твої очі кольору смерти
не жени
ален буде первий
вуді вийде і буде мудак

ми не робимо андеґраунд
не різнимося лівий-правий
ми злізаємо геть з мопеда
з цим взуттям знов до ортопеда
подивись на туфлі на кахлі
знов на кухні сліди прочахли
ніби прізвище на е-мелі
що робити тепер земелі?
закурю
дощ два тижні плаче
чаю кольору він не бачив

 

ЗЛИВА

я ж не винен що анджела
вже не девіс вже не девіс
віта може
навіть нова
хоч скоріше просто brevis

цю таблицю склав не брадіс
до міжніжжя шлях шукати
корінь
мандраґора
ґрадус
і зацукрені цукати

ув одній кишені яйця
щоб підкласти у гніздечко
намалює мені
мапу
ні не анджей ні не млечко

я ж не винен що не знаю
падати куди й летіти
закотилося
яєчко
поміж «знати» і «хотіти»

і тепер анджела винна
що не діва ні не діва
диво може
навіть видно
що та справа була ліва


БЛЕЗ

у папуги кігті нафарбовані
у вікні холодне молоко
на касеті боуї не боуї (nobody?)
велвет андеґраунд
і ніко

у сусідки телефон зламався
в сухозлітнім золоті язик
і на майці хитрий мікі маус (маюсь?)
осягає шейпінґу ази

у талмуді міжміськім давно вже
у міському кодексі ще ні
замахавсь шукати клятий довжик (ножик?)
що під харковом з’явився
по війні

у падрyги пoдруга з папужкою
у дворі гукають “молоко”
і кальян мурмоче щось на вушко (мишка?)
вельми піросмані
ще й ніко


АМАЛЬГАМА

ось глянеш в дзеркало і знову з-за спини
леґіонер ввижається так млосно
бракує голосу який його б спинив -
самі фонеми а можливо й глоси
і виростання оного колоса
колосся валить на смерть серед жнив

ось так злягається священний логотип
вірніше стійко зрить відміни людства
в реальнім відбитті дзеркал і шиб
у шклянці соку у порожнім блюдці
не в блядстві чи в готельній оборудці
а скорше в сяйві задзеркальних риб


ВEДИ

товарняком у каварняний гомін
введенського навіщось заплести:
тварини не вживають алькоголю
тваринок сум бере без наркоти
і ось такий знайомий всім мотив
до сказу доведе чи пак до болю

введенського навіщо замели?
дві кави ми і блюдечко попроси -
мо’ вийде розплести на ньому коси
вдихнувши дозу в образ чималий
щоб конвоїрів нафіґ завалив
і хоч одній тварині втер би носа

і вапняком у лікарняний простір
ввели антивведенський рафінад
сказали тут кафе кіно і гості
сказали для тварин тут буде лад
і ми йдемо хоч під але ж і над
усі старозавітні високості


МЕТРОПОЛІЯ

метром проїхавши зупинку кортасара
ну наче переслідувач який
на станції стоїш що зветься «завтра»
що наче сниш що вже тепер не зараз
і що в руці не щек-хорив а кий
яким цей сон
що смисл містифікує
загнати мусиш чітко в архетип
розкланявшись сказати: всім дзенькую
згадати Господа вчергове вперто й всує
і потім вже на потяг побрести

від дисципліни розуму цей простір
не вільний отже навіть уві сні
і думці продиратися не просто
до того кортасарівського мосту
який все ’дно знаходиться на дні
яким челкаш
бреде вже без актора
не переслідуючи жадну із монад
так наче він прокинувся і горе
так само вже прокинулось і вкотре
в руці не кий а теплий лимонад

ІНФІНІТИВ

з контрабандою пам’яти в клунку
майже в шлунку де спить марафет
не лякаючись ні постерунку
ні вабливих донецьких рахунків
я тікаю з майбутніх лабет
в мінарет? в менует? чи в мінет?

те останнє мабуть адекватне
фотоспалаху всіх катастроф
контрабандних минулих уматних
що насаджують пам’ять за ґрати
пари-трійки врятованих строф
де купе? де курець? ну і штоф?

справа в тому що дух а не образ
катастрофі назустріч летить
і зникають слідом аки обри
ні не строфи а ніби як кофри
де моя контрабанда лежить
і щемить? і щомить? і що пить?

мабуть пам’яти не потребує
перехресної станції стан
бо не я пригадаю все всує
а мене може Бог дасть врахують
і дозволять останній житан
біломор? білодід? білоштан?


КЕСАДА

чи стане пітер пеном дон кіхот?
чи просто раком боком вихилясом
весільних суконь лагідним атлясом
розірве рота й мовить о mein Gott
коли летітиме з млина він бізнес-клясом
і адамовича нема зашити рот

я мабуть тут ще трохи подивлюсь
на те як світ летить казенним дриґом
і поки дон кіхот ще не оклигав
я пеном пітеру поставлю жирний плюс
і може блюз розтопить чорну кригу
хоч в даній кризі брейк навряд чи блюз

і в тому кріслі вже не канапе
’кий год тут квартирують на дивані
гот доґ дасть фору піднебесній манні
пен дасть кіхоту щось на букву «пе»
Бог понеділки дасть лиш обливані
а решта в тому кріслі не гребе

чи знов джин-тоніком не стане пітер неп?
чи просто роком борхесівських флюсів
хоч ні главкома ні парад планет
задерти голову чи пак корсет не змусять
сказавши «а других корсаров нет»
повісивши сережку в лівім вусі
чи в правім? втім як схоче той ереб

хто бачив дівчину в корсарах на коні
той дон кіхота пітером в каварні
навряд чи вже колись віддасть мені
свої кохання пенітенціярні
тож млин спинити сподівання марні
хоч спробувати можна - хочеш? ні?


КУХНЯ

сьогоднішній день не почнеться спочатку
як правило він розпочнеться з кінця
з розірваної обережно печатки
можливо з не куплених власно пальчаток
з личини чи налички просто з лиця

як правильно він розпочнеться з крадіжки
чи пам’яти-сну а чи сніго-дощу
як злодій скрадатимешся ніжно-ніжно
сторінку згадаєш малюнок чи книжку
дивись не впусти їх та ні не впущу

як рідко тепер він початися може
з лабет вислизання немов з-під руки -
чи тіла чи щастя чи того що схоже
на ті п’ять хвилин що описував мрожек
мовляв не прожити тепер їх ні з ким

втім розпочинати так розпочинати
призначити автору термін і строк
лягти головою на мокру церату
щоб серце крізь ребра немовби крізь ґрати
в іг№№№№№№?рка поцупило огірок


Харків, 2001 р.Б.