Денис Данько

ВЕРСІЯ СВІТОУТВОРЕННЯ

* * *
була одна з тих зим
що надходять ще в листопаді
ми гуляли по Незалежності
розмовляли про останній торішній сніг
і раптом зустріли Жака Превера
«Здрастуйте пане Жак» -
привітався я
але він мене навіть не бачив
бо охоплений безмовністю
стояв і дивився прямісінько в твоє обличчя
ти дещо зніяковіла і ледь помітно всміхнулась
«Я пішов на базар де всілякий брухт продають
і купив ланцюг
Для тебе
моя кохана» -
мовив Жак
ти голосно засміялась і відповіла -
«Чому ж Ви спершу
не купили мені пташку чи квітку?
так зробив би кожен пристойний кавалер»
Жак стояв приголомшений відповіддю
втупившись в землю скляними очима
«Бога ради
кожен може помилитись» -
спробував заспокоїти я його
і ми пішли далі вулицею
розмовляючи про сніг

Гуцульський міф про Сізіфа

на схилах і у долинах
гуцули вмирали
все було так сумно і звично

та якось набридла Сізіфові смерть
і він її ланцюгами скувавши
кинув в печеру на дно океану

і триста років підряд
людей не ховали у землю
й не співали жалобних пісень

Сізіф же сховався від гніву богів
в старенькій колибі далеко у горах

та тільки гуцули
котрі так любили вмирати
розкрили його таємницю богам
й прохали в них смерть з океанського дна відпустити

Сізіфу-зухвальцю боги розгнівавшись
подарували важку чорну брилу
й примусили на Чорногору її волокти
самі ж споглядали на нього
з вершини Говерли

гуцули ж надалі вмирали
на схилах і у долинах

Кінець льодовикового періоду

а кришталь - не кришталь
лиш вода

руйнувались її володіння
і ридала царівна
мовби ринва після зими

й рідиною у землю вростало
з криги зроджене слово
в і ч н і с т ь

о зимова царице
так відходив твій час
так відходять тривалі сніги

навіть твій кришталевий
зимово-величний палац
залишив по собі

лиш маленьку й бездонну водойму
яку люди пізніше назвали
Байкалом

о зимова царівно
і кришталь - не кришталь
лиш омана

* * *
куди дибає це посивіле пілігримство?
багато різних тіл
воскового кольору і здебільшого дуже брудних
переходять ріку яка обмиває їм ноги
і ніхто не пам’ятає про дідуся
більше старого ніж божевільного
з іменем Юзик
він живе в порожньому гірському селі
сам вже сорок років
всі його односельчани давно перейшли на той берег
тепер вони певно в гуцульськім раю -
каже Юзик своїй старій суці що зветься Вірна
безжурно живе Юзик з Вірною
він твердо переконаний
(у свої сто двадцять п’ять)
що прийде незабаром з гір
зелена мавка
стане йому за дружину
і сядучи в човен попливуть вони вниз рікою


Версія світоутворення - з

мабуть я буду казкарем
вигадавши кілька дерев
мав би я ліс
вигадав би я
ще кілька будинків
кілька автомобілів
і навіть людей
( як це робити спитав би в знайомого лялькаря
він точно знає)
відібравши в котрогось з чоловіків
найпрекрасніше ребро
вигадав би для себе
жінку
і що залишається -
жити щасливо в новоствореному оточенні
безжурно б'ючи в обличчя тих
хто називатиме це життя
казкою

Роздуми Тенісного М’ячика кинутого кимось з дев’ятиповерхового будинку

Дев’ятий
в минулому житті
я був людиною
Восьмий
поетом чи футболістом
вже не пам’ятаю
Сьомий
тепер я дурний
і жовтий Тенісний М’ячик
Шостий
але люди ще дурніші
бо думають що я
П’ятий
не вмію відчувати і думати
але я все це вмію
Четвертий
а ще я вмію кохати
я кохаю Тенісну Ракетку
Третій
сумую без тебе
любко моя де ти?
Другий
найбільше ненавиджу
високі будинки
Перший
(БУМ!)
Перший
після них дуже болить
все тіло тобто голова
Другий
мені зараз
потрібен анальгін
Третій
Третій
Знову лечу донизу
все кінець медитації


ПЕРЕД ВЕЛИКОДНЕМ

місяць і лампа
/два брати по духу/
освітлюють
передсвятковий простір
фарбовані дівиці
фарбують яйця
хтось тре хрін
очі хриніють
і плачуть
в іржавій газовій пічці
вже підходять паски
великодні приготування
ритуально й урочисто
пливуть до завершення
лиш
віруючий і голодний
Йванко
наминає в темному коридорі
святкову ковбасу
заховавши під парасолею
від Бога