Олег Кочевих


Емпатія


1. ЗІ СПІВЧУТТЯМ ДО ЖІНОЧОЇ ДОЛІ

Пояснити хіба що кармою
Невблаганність вина цих грон.
Карколомна Червона Армія
Із боями бере в полон.

Вся ти горнешся, наче листячко,
Переснажене до гілок.
Скуштувати б якогось тістечка,
Зануритися б у куток,

Подолати хоча б ворoжбою
Цю непевну туманність скель.
Анальгін заїдаєш ношпою
І вгортаєшся у фотель.

2. ПІДЛІТКОВИЙ СОНЕТ

Проміння блисне з-за фіранок,
Трамвай заскиглить, ніби чайка.
То добре, що не носиш станик,
Шкода, що спиш ти все ж у майтках.

Світ принципових забаганок
Долаю подумки-потайки,
Бурхливих пестощів мозаїки
У снах складаючи над ранок.

- Як тіло від кохання терпне,
Влаштуй йому Неділю Вербну,
Ввійди у свій Єрусалим!

- А значить, і в Голгофську зваду?..
У дні збирання винограду
Як важко бути молодим.

3. ВАХТА У ГОРАХ

З кучерявістю полонин
Щось там вітер з кичер куховарить,
Каченята і квочки
Вилазять з калюжних кушеток.

П’ю кофтин твоїх кофеїн,
Йой, міцний, аж мене вже марить! -
П’ю кефірні сорочки
І так далі аж до шкарпеток.

Хай кошлатиться кошиком
Небо моє кошенятне!
Світ коштовнішим став,
І кошари вже повні руна.

Я куштую потрошку
Кухлі твої виноградні,
Закущавлений став
Кучугуриться аж до дна.

І кушпеляться
Трави у кашу,
І повітря пругке
Від тим’яну.

І постелиця
Така наша,
Як це слово пухке:
Кохана.

4. ЖІНОЧЕ 2

Як розбити дурної знемоги ком,
Заплотинити плин сльозливості,
Розтлумачити всім цим логікам,
Дратівливим щодо мінливості? -

Можуть щоки бути гарячими,
Бути серце покраяним лезами…
Каламуть. А кому й не плачеться,
І тому це не розтверезити…

5. ВАХТА У САДАХ

Ми п’ємо взаємний персиковий сік,
Ми стаємо в опівнічну вахту.
Струмені реклам, оркестрів і базік
Пряжаться вином твого смараґду.

Бучавіють губи, гуснуть язички
Скорушкaми в наших піднебіннях.
Ковшики долонні й пальцеві гачки
В’язнуть в колах грушевих і динних.

В бульбашках шумує манґовий приплив,
Хлюпається хвилями об зубки.
Шкварячись в олії оченят-олив,
Кришаться душевні шкаралупки.

Бастіони порухів, подихів форти
Обстріли проводять нетутешні.
Твої груди стали - наче ґрейпфрути,
А соски - як зеренця черешні.

Стелеться з Яскині через Божий Сад
Бурштиновий дим дарів офірних;
Прохопив волосся ніжний аромат
Воску, меду, ладану і смірни.

Ми п'ємо взаємний Божий фіміам,
Тож не забувай предвічну Вахту
В струменях базік, оркестрів і реклам,
Спряжених вином твого смараґду.

6. СПОВНЕНІСТЬ

Вже вбирається на свята
Місто лева у вовчу маску.
Тільки що нам ця суєта?
Бачиш з трійнею он коляску?

Мерзнуть горлиці й горобці.
А ми плавимось, як у воску,
Розмовляючи про щипці
Акушерські і ту ж присоску.

Не п’ємо і спимо без снів,
Лиш до побуту - трошки хисту:
Наше сіре сирітство днів
Надто повне якогось змісту.

7. ЗАБАГАНОК

Говорити, мабуть, і не варто…
Я до тебе маю забаганок:
Заспівай-но “Кедь ми прийшла карта”
Під задзвін сердець, коліс і склянок.

Розворуш-но затолоч вагонну
Вітром гір, а може, й Орієнту, -
Щоби цю гравюру монохромну
Спопелить миттєво і дощенту.

Щоб на шибках танув перший іній
І змивав ці начерки печерні.
Твій вогонь - не серед зимних ліній:
Він такий, як другий день у червні.

8. ГАРТ

Зворохоблюєш попіл книжний,
Нагартовуєшся на зліт.
І чотири десятки тижнів
Проминають як сорок літ.

Запекти би на серці клейма,
І самому - у схлипи й кров!
Краще б я відчував перейми.
Краще б я народився знов.

Розкалюжені смуги лижні.
Незабаром скресає лід.
А вона там за сорок тижнів
Проживає мільярди літ.


9. КОДА

Хвилі рими, ліри милі,
Темно-сірі та русяві,
Порозкрили білокрилі
Бусли гнізда у забаві.

Гусли ріки в простоквашу,
Просто пили грішні греки;
І люляли радість нашу,
Повертаючись, лелеки.