Слободенюк Надія

НЕМИНУЧІ ФРАЗИ


***
Є така категорія преси, яку я називаю не newspapers, а newspampers. Цю категорію преси придумали нещасні, яких на анальній стадії батьки дуже діймали горщиками, кожного разу примовляючи: “як сходиш - цюцю дам” або “давай швидше, а то бабайка прийде і горщик твій забере і віддасть іншому хлопчику”, або щось ще жахливіше із ще потворнішим перекладом на дорослу дитячу мову (дане поняття за змістом ідентичне з поняттям совєтської англійської мови...). А потім думали, що переросте, хоча важко перерости атрофованість структур мозку. Зрештою, це надзвичайно цікавий суспільний феномен. Кожен хоче свій енурез показати та й чужий (у людей, - як то деякі кажуть) подивитися. І це не просто досить поширене явище, воно ще й дуже модне, оскільки число newspampers-ів невпинно зростає, вростає в голови енуретиків і, до речі, допомагає їм розмножуватися, гніздитися, норитися, дуплитися, і смачно випасатися на території всієї України.


***
Коли ти вибіг нагору, тобі здавалося, що вони зжерли твоє серце, а замість нього запхали вибухівку з годинниковим механізмом. Відчуття клізми в горлі ні трохи не зменшувалося, а спазми, які йшли звідкись із черева, нагадували хвилі якогось теплого моря, вони заколисували і кололись, кристалізуючись, стікаючи по твоєму чолі. Весь човен вже був заповнений потом, але не тонув; зрештою важко потонути на бетонному даху.
Ти думав, що було б непогано розкидати себе невеличкими шматочками поміж іншого сміття, вони б тоді не помітили, і, перевернувши себе догори ногами, почали б пересипатися, доганяючи когось іншого.


***
Там були хтивість і аґресія, а ще порядного розміру образа, а я замочила в них всі пензлі. Знизала плечима і лічила темряву. Її було зовсім небагато, особливо зважаючи на те, що три чверті цієї темряви я витратила на тіло, яке потім тліло та ніжилось, допоки не згадало, що мої пензлі позасихають з тими барвами. Варварів ти збудив димом кальяну, запустив у мене їх без дозволу, і тоді навіть апостоли повставали з-за столу і почали притуляти мене до своїх грудей.


***
Я що вища за горизонт
від твого задзеркалля втікаю
Ховаю ікла і мружусь
Боюсь вранішнього світла
Молюсь на хрести антихристів
Приймаю віру зневірених
І б’юсь головою об небо
Впиваючись своєю приреченістю


***
Сліди і посліди
Від напівстворінь
твоєї свідомості
твоєї бездонності
а насправді бездомності
гості які приходять в гості
і тарілки бумеранґами
ногами можна ходити
якщо набридло літати
штати області реґіони
навздогін твоїй непричетності


***
імперія пір’я
пірнаю в повітря
і вітру вістря
випинає органи
гормонів гармонія
напоказ незвідане
віддана

***
№№№№№№№№№№ образи - обрaзи
голоси відлуння
неминучі фрази
божевільні рухи
головами в небо
при падінні - в воду
(за)вмираю
раю
ще не видно
дно


***
Натисну важіль
Примружусь - вибух
На слух сприймаю свою невинність
Ховаю очі за руками
Дитинність рухами
Примножу
Всього позбудусь
І забуду
Хто ти


***
егоцентризм розбавлений
себефобією
коктейль тебе з не-тобою
юрбою ганяєш відчуття
до відчаю доводячи свої
пошукові здібності
з блідості обличчя зчитуєш
цитуєш медичний посібник
одноосібник


***
твої вії для проціджування
світу і
досвіду
як і все решта в тобі має своє
призначення і
значення
функціонуєш згідно з
інструкцією -
репродукцією
своєю «я-концепцією»;
перцепцією
відмінні смаками і
власниками
і тобі байдуже
дуже
ще дужче ніж раніше;
рівніше
дихаєш, бо знаєш - ми сумісні
вві сні...


***
слизьким поглядом
в бік останнього поверху
а потім даху
і без страху
хоча і без бажання
жаліють
мов жалять
лають і ллють
сльози
з троянди
можна мені вінок?
і віник для
польоту
з льоду