Олена Михайленко

біла риба —
хвора риба

 

* * *
спить він на двох боках
в нього зацвілий ніс
він не схожий на нас
йде через темний ліс — все бачить все чує
найменший порух найменший подих найтихіший
стукіт серця найнепомітнішої пташки – в нього
гострі пазурі в нього брудні ікла він дихає
зовсім по-іншому повітря зі свистом і хрипом
вилітає з його ніздрів у нього кров інша він
їсть сире м’ясо він ніколи не зрозуміє нас а
ми ніколи не зрозуміємо його
це хижак це Їжак
Має в роті вужа
Змієносець

* * *
Я жию у Львові
В поганому домі
Сплю мало
Я — кістка птаха наповнена ртуттю
По суті
Вже кілька днів
Життя —
Там де ти
Людинозалежна
Багато книгарень
І нема куди
Сміття
Кидати
На церковному подвір’ї зґвалтована
Байдужістю
Своєю
І казковою красою
Цього міста
Слова «терцероль»
Токати ре мінор
Слухай далі...

* * *
А містом йдуть чутки
В повітрі вже вирує
Всі хочуть подивитись
На дивний той вогонь
Що світло
Й біль дарує
І залишає попіл
Я —
Промінь той дурний
Що біль дарує
Й світло
А містом йдуть чутки
Що я вогнем вагітна


* * *
Запах меду землі і смоли й пригорілого хліба
Божевільна
як місто твоє як трамваї
повільна
Говори говори бо зі мною мовчати не можна
Бо я стану боятись бо буде безбожно тривожно
І почнеться трагічно-комічний танок сублімації
Так бажаю контакту що навіть торкнутися мушу
Примітивною близькістю вбити надскладність
байдужу
Тільки краще було б якби знов ти зо мною
говорив...


* * *
я — Київ я стомилася від себе
я пліснявію гола просто неба
бо дощ іде по вулицях моїх
йде танцювати рок-н-рол у ліс
вода іде з Майдану на Узвіз
вода бліда в артеріях моїх
бліда вода попри критичні дні

* * *
що це за видиво суне
хто онде лізе рогатий
схоже тролейбус при-
«п’ятий»
злим павутинням до неба
саме його нам і треба
гуркіт і курява крики
стогне двигтить під ногами
наче прокинувсь Еребус
гомін і лемент великий
мила не бійсь то тролейбус
виїхав нагло з-за рогу
сірий мов день, недолугий
небо взялося за роги(11)
й начебто оре дорогу
імпровізованим плугом


* * *
ви-
та-
ту-
ю-
ю
твій телефон
на собі
буде
стильно
і
бу-
ду
ту-
ю
Ніцше читать
у-
кра-
їн-
сько-
ю
щоби
вільно
у-
кра-
їн-
сько-
ю
говорити
з тобов
це любов

* * *
в тебе очі святої Терези
щось в тобі від святої Терези
може те що ти теж
давно мертва


* * *
придавлена тінню твоєю
лежу в депресивному стані
нічого не годна робити
ні встати ні руку здійняти
й не думав а все-таки влучив


* * *
вівця з зеленого листя
не їсть зеленого листя
уперта
чи хоче вмерти
не їсть ні трави ні квітів
хто чув – щоб траву жаліти


* * *
хочу хлопця
або дівчину
аби разом читати поезії
або деґустувати живопис
сміятися
плакати
плекати
світову революцію


* * *
впала
на ліжко
знесилена
спала
нервово
розкинувши
руки
волосся
скуйовджене
снилося
наче
гойдалася
гойдалка в небо зривалася
в небо ногами впиралася
стукала в небо ногами
так що дощі почались


* * *
теплі тіла дерев
плетиво протиріч
я — біла риба — день
ти — хвора риба —ніч
ти не живий — ти мрець
фарба і формалін
навіть коли ми вдвох
кожен із нас один
груба бездумна плоть
дикий гарячий рух
кожен твій рух углиб
з нас витрясає дух
душу із мене геть
крихти життя і ті
ти убиваєш нас
ми вже легкі й пусті
геть від самих себе
далі і далі ми