Архів Фотоархів Рецензії Форум Лінки Бібліотека
журнал Четвер №28
З М І С Т

ПЕРЕДІСТОРІЯ (від редактора)
Ігор Бондар-Nothotrujo
15 червня
17 червня
25 червня
18 липня
28 липня
29 липня
 

п p o e к т «№ 28: блоґпост»

ЦЕЙ ДЕНЬ В ІСТОРІЇ

15 zюня 1960 року в містечку Рідні Буки родився Jarofed Logvynenko. В 1970 році йон надійшовши у Львовське хореографічне училище, однак затримався там недовго й був відрахований з діагнозом - безперспективний. В 1973 році його знайшла Valya-Zakhabura, коли шукала виконавців для свого майбутнього фільму «Bitches get every Thing». Правда, у цьому фільмі Jarofed не знявся, але зате в 1974 році надійшов у Житомирський Театр Юнацького творчості Житомирського палацу піонерів (ЖЮТ’), а трохи пізніше його запросили на зйомки фільму «Потрохи пітьми» про послеблокадном Станіславі.
Потім були «Сім га», де він зіграв одного з головних героїв у дитинстві і спортивний фільм «Марадона».
У ЖЮТі Jarofed брав участь у різних спектаклях як актор і театральний освітлювач, пізніше - педагога-общественника. В 1985 році він стає штатним педагогом ЖЮТі й надходить на стажування у звукоцех АБДТ ім. MXop|tf кого. В 1986 році Jarofed Logvynenko стає керівником радіо-шумового цеху ЖЮТу, припиняючи при цьому свою ЖЮТуську акторську кар’єру.
В 1995 році після народження двох дочок-близнюків Jarofed Logvynenko розстається з роботою яедшяр ЖЮТ і йде заробляти своїй родині на хліб, зрідка граючи в ЖЮТі n rnnmitrai tfYingfi. і Джульетта» сеньйора Монтект. Діагноз: МДП.

 

ОСНОВНІ ПОДІЇ ВЧОРАШНЬОГО ДНЯ
148 СЕРІЯ. Strongowski приходить додому до Grycja, щоб подякувати його за порятунок. Valya-Zakhabura дзвонить Perkalaba-Real й зізнається в любові. Syn-Mykoly намагається вивідати в Lidonna причини дивного поводження Ja-Natasja. Laskavy й Soncezajchyk, випивши, засинають у теплиці. Їх будить N-Kengurevich: хтось підпалив будинок LerLa.

 

banderivka
15.06.2007
ДАІ
Хто не знає, то я вам розкажу: я нарешті записалась в школу водіїв. Нині було друге заняття і нас вчать правил дорожнього руху. Окрім того шо нас навчили, що таке дорога і шо мотоцикль — то всьо шо важить менше 400кг, нам наш розумашка-інструктор вже розказує як слід боротись з ненаситною саранчею, що «нас береже» ДАІ.
Ну по перше законодавство України каже, що: «2.4. На вимогу працiвника мiлiцiї водiй повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також:
а) передати для перевiрки документи, за значенi в пунктi 2.1;
б) дати можливiсть перевiрити технiчний стан, номери агрегатiв i комплектнiсть транспортного засобу;
в) дати можливiсть оглянути транспортний засiб вiдповiдно до законодавства за наявностi на те законних пiдстав.» Тобто, ніде не сказано, що водій має зупинятись саме біля ДАІшника і негайно, а отже дуже файно можна проїхатись метрів з 50 і стати там, а чудо з паличкою най до вас шкандибає. При цьому не треба вискакувати з машини і тицяти своїми документами в писок стражу автомобільного порядку. Краще просто сидіти собі в машині і спокійно його спитати «Чувак, ти шо хоч?», або «Сержанте Петренко, а чи не будете Ви такими ласкавими і не розкажете мені на яких підставах мене Ви зупинили?», або «Аво всьо в мене є».
Щодо технічного стану автомобіля і всіляких агрегатів — то все най дивиться сам, а ви кажіть шо капот відчиняти не вмієте вопше і ніц не знаєтесь в машині. Ще в Розділі 2 Правил Дорожнього руху сказано шо

2.14. Водiй має право отримувати необхiдну допомогу вiд посадових осiб та органiзацiй, що беруть участь у забезпеченнi безпеки дорожнього руху; Тобто, коли вас зупинили чарівною полосатою паличкою, треба весело вискочити з машиною з картою в руках (наприклад Києва, або міста вулицями якого ви катаєтесь), розкласти її акуратно на капоті і ввічливо попросити знайти якусь вулицю. Вулицю кра-
ще вибирати таку, яка складається з 2 хат і ї ніхто не знає. Обіцяли, що при цьому ДАІш ники приходять в нєдоумєніє і забувають за шо ж вони насправді зупиняли.
І вопше, якшо знати правила, то з даішниками можна гарно сперечатись. Тільки вам дуже не пощастить, якшо перед вами зупинили десь такого самого мудрегелика — мент відірветься за вас двох.
От так то. Поки то всьо теорія, так шо можете вірити, можете ні. Буду дуже вдячна за коментарі і досвід спілкування з злими дядьками з палицями в полосочку :) Настраште мене!


e-n-o-t
і снова о щастьє
У щасливих курей — найсмачніші яйця! Питання: як зробити курку щасливою???
e-n-o-t : типове бажання для середини червня: хочу Різдво :)))

 

 

 

folioua
«Купідон» вивчає «Камасутру»
19.06 о 18:00
19 червня о 18:00 в кнайп-клубі «Купідон» (вул. Пушкінська 1 / 3) Юрко Покальчук презентує свою нову книгу «Кама сутра» (видавництво «Фоліо» 2007) яка є певним підсумком напрямку інтелектуальної еротики у творчості автора. Презентацію веде ФОМА (лідер музгурту «Мандри»). Що ховається на самому дні людської душі, що є джерелом шаленого і могутнього сексуального потягу, який рухає кожною живою істотою? Де закінчується первісне тваринне начало і починається Людина? Чи можна переступати усталені моральні норми, за яких
умов і коли? Чи є в людському житті щось вище за незглибний потяг однієї людини до іншої, який змітає на своєму шляху всі суспільні норми і усталення? І якщо це не приносить нікому зла, а двом дарує щастя, то чи мають вони право бути щасливими? Як народжується з підлітка чоловік і чи може по єднатись у свідомості сина образ матері і її ж як чиєїсь коханки? Такі питання порушує Юрко Покальчук в еротичній прозі, зібраній під однією провокаційною назвою «Кама сутра».

 

grafffinyagy
(no title)
не спится чего-то
но пьется.
люблю выпить ночью на кухне.
вдвоем с сигаретой.

 

Тургеневские хроники
Четверг. Полночь. Просторадио.
Слушаю Атмосферу.
Столет прошло как я ее слушала в последний раз. В старой квартире на Тургеневской. А еще все это записывалось на старый кассетник. А еще там был скверик с папой римским. мы ходили курить траву возле посольства ватикана а потом домой слушать чайковского или в магазин за кефиром. а в кухне была липучка для мух. а еще тогда часто шел дождь. а еще там в ванной было окно (или это было в другой квартире?). а еще в той квартире был огромный шкаф с сотнями книг, и только одна была хорошая — алиса в стране чудес. И высокие-высокие потолки. было жарко. очень жарко, и старый зеленый телефон, у него в трубке трещало. я тогда часто звонила по домашнему телефону. кому я могла звонить? это была квартира-лето.

 

greenmara
Выставки
Jerzy Beres, «Sztuka zgina zycie»

 

Ежи Берес, автор цикла художественных ак ций, перформансов, фото — и медиапро ектов с начала 1960-х гг. до наших дней, при знанный автор оригинального скульптурного стиля. Темой его проектов остаются вопросы политики, этики, национальной идентификации, пр.
В качестве художественного объекта художник часто использует собственное тело.
На выставке «Sztuka zgina zycie» Ежи Берес иронизирует над проблемой национальной идентификации в контексте европейской глобализации, тонко высмеивая как преувеличенную серьезность по отношению к собственной культуре, — крупнее значение национальной идентификации с точки зрения современного художника: а также проект, в котором художник раскрашивает в цвета национального флага собственные гениталии; проблему элитарности в современном демократическом обществе, — романтичность как признак элитарности мышления: а также представления об элитарности как таковой: но и особенности подхода обывателя к современному искусству: Крепче всего художник отметил проблему глобализации, безусловно, актуальную для страны — члена ЕС: Словом, всем досталось. На открытии эпатажный 77-летний художник с горящим взглядом, в котором читалось нечто приблизительно следующее: дамы и господа, если современный художник позволяет себе ненадолго доверится неким авторитетам, не спешите завидовать этим авторитетам: он,
современный художник, потом обязательно напишет пасквиль. Можете быть уверены, — современный художник непременно
напишет пасквиль, даже в том случае, если он придворный художник. Поскольку способность писать пасквили именно ятличает современного художника от художника ретроградного и, следовательно, несовременного. Это не то искусство, которое я люблю, — мне больше нравятся вневременные, или общечеловеческие идеи, концепции и объекты. Тем не менее, выставка показалась мне интересной, — в силу отрефлексированного нонкомформизма основной идеи. Лучшим
объектом выставки мне показалась вот эта композиция, — острее и лучше охарактери зовать популярную корпоративную культу ру, как, в сущности, и любую другую форму проплаченного конформизма, трудно: прошу прощения за качество фотографий, — смарт-карта работает все хуже, а новую я куплю, похоже, нескоро.

 

greenmara
ссылаясь на Фуко, В. Б. Мириманов пишет:(с) «Художественные создания, запрограммированные на саморазрушение, — частный аспект «смертности» нового искусства, которое не будет иметь потомства. Уже теперь очевидно, что многое из предыдущих десятилетий мертво, тогда как созданное под знаком духовности столетия и тысячелетия назад — живо. Можлет быть, это хороший знак для идеалистов, так как здесь сходятся пути, на которых духовность взыскует бессмертия, а гедонизм — эвтаназии». (с) «Императив стиля», книга о первобытном искуссте, а также искусстве ХХ века, хороша тем, что приговоров в ней нет, зато много точных определений состояния современного искусства. Но даже В. Мириманов, один из лучших читанных мной искусстоведов, останавливается на черте, за которой — «мене, текел, фарес», стандарт современного теоретика искусства, даже самого бесстрашного, — примерно вот эта мысль: история вас рассудит, а я не стану. не могу сказать, что хорошо ориентируюсь в современном искусстве, но новости такого рода http://www.newsru.com/religy/14jun2007/zapret.html p нравятся еще меньше, чем могли бы. Церковь играет во власть, власть претендует на председательсские роли в искусстве, и все делают вид, что так и нужно. Сталкиваясь с такими ситуациями, думаешь, что врагу не пожелаешь заниматься в такой ситуцации культурной политикой даже в качестве хобби. выдыхаю диплом

...

Chetver © 2014