Архів Фотоархів Рецензії Форум Лінки Бібліотека
журнал Четвер №28
З М І С Т

ПЕРЕДІСТОРІЯ (від редактора)
Ігор Бондар-Nothotrujo
15 червня
17 червня
25 червня
18 липня
28 липня
29 липня
 

п p o e к т «№ 28: блоґпост»

ЦЕЙ ДЕНЬ В ІСТОРІЇ

28 липня 1978 року народилася Ruda-Ganna. Акторкою Ганна хотіла стати із самого дитинства.* Вона навіть грала в дитячому театрі у тім місті, в якому росла ( місто Лісової Свердловської області.) Однак када пришло врем’я постуу р , ур пать у вуз, її родителі настояли, шчоби дочька поступила в інститут іностранних язиків у Нижньому Гельсинку. RudaGanna не приховує дату свого народження. Вона натуральна блондинка із блакитними очами. З дитинства займалося спортом (плавання, лижі, ковзани), що дозволяє їй і зараз зберігати струнку фігуру. Ruda-Ganna — яскравий приклад тому, що краса в жінці може
сусідити й із сильним характером, іс умом. Поверхневої професії моделі вона віддала перевагу непростому шляху акторського становлення. Ганна має лінгвістичне утворення, знає три мови (англійськ, французький й італійський) і закінчила ВГІК. Після перемоги на конкурсі «Книжник Preview», на який Ruda-Ganna з подружкою пішли просто посміятися, її запросили працювати у Францію. Вона погодилася на роботу моделі, тому що на той момент їй хотілося попрактиковать мови. Плюс можливість самостійно заробити непогані гроші. Завдяки цій роботі Ruda-Ganna дійсно побувала в багатьох куточках Європи: працювала у Франції, Італії, Англії, Німеччині, а потім й в Америці. Працюючи в Парижу моделлю, Ruda-Ganna надійшла в акторську школу. Там вона провчилася біля року, а потім відбувся ланцюг подій, що привела нею безпосередньо в кіна. До цього з кіноіндустрієй Ganna не була зв’язана. Ще за кордоном вона постійно р р ходила на проби. Так їй удалося одержати роль в італійському сереалі «Те, що на Сході», у фільмі режисера Роберто Anahujaaninam «Бог ховається в тирсі», вона брала участь у двох мериканських проектах режисера Мартинет Degno-Di-Fede — «Лярва Манда» і «Насінні ігри весіннього Саддама» (головна роль). Прем’єра останньоg р д го пройшла в листопаді 2005 року в нью-йоркському кінотеатрі студії МДП. Скрізь Ruda-Ganna грала іноземку — так виправдувався її російський акцент. Діагноз: УНА-УНСО.

 

ОСНОВНІ ПОДІЇ ВЧОРАШНЬОГО ДНЯ
13 СЕРІЯ. Сварка Vlodke і Pentapodiambea через фотографію в* «жовтій пресі» приводите розриву. Подавлена Pentapodiambea
повертається в будинок матері. AnfisaFocusova, намагаючись уберегти O-Bu від проблем, що налягли, приходить за радою до
Roma-Tramadol. Зненацька на самого RomaTramadol обрушується чергове випробування: йому повідомляють, що Banderivka умер да при пологах.

 

abranika

28.07.2007

небо
Я знаю - небо бывает пустым

По вечерам, когда странные тени
Цепями звеня поднимают мосты
И приносят на землю печаль и смятение.
Я знаю - небо нельзя измерить,
Его безмолвие везде одинаково.
Стучится ветер в закрытые двери
На последней ступеньке лестницы Иакова.
Тот ветер усталый зол и колюч,
Он дует тысячи лет кряду.
Но Бог запер мир и выбросил ключ,
А я подобрал его и спрятал.
А люди вверх поднимают глаза
И видят, как эти дали прекрасны.
Они знают, как заманчивы небеса,
Но не знают, как те бывают опасны.
Ведь в небе, в небе нет никого,
Кто б сказал им, что этого делать не стоит,
Стоящим с поднятой головой
И захлебнувшимся высотою.
А после они выгорают дотла
Изнутри, и другие найдут на рассвете
Лежащие под небесами тела
Без видимых признаков насильственной смерти.
И все-таки кто-то останется жив
И пойдет по миру, осыпая упреками
Свою слепую земную жизнь,
Хрипя обгоревшими легкими.
Я знаю, что я окажусь живуч,
Но не буду об этом рассказывать каждому.
Я возьму найденный ключ
И вставлю его в замочною скважину.
Там я увижу бездонную высь
И почувствую, как в наступающих сумерках
Пролетает птица - последняя мысль
По черному небу моего безумия.
И я буду низвергнут в море огня,
Моя плоть истлеет, а дух рассеется.
Вот Он опять убивает меня,
Но я опять стану надеяться
На то, что небо бывает пустым.
Я знаю - небо бывает пустым


dadakinder

28.07.2007

(no title)
Инфантильные Визионерские
Сны Утиного Фюрера

Снилось мне сегодня прекрасное розовое дерево, вокруг которого кружат разноцветные попугаи. Само дерево расположено в маленьком дворике, окруженное старинными зданиями а-ки Прага-Краков-Львов. У корней дерева ковер из сверкающей ледяной пыльцы, которая от малейшего движения превращается в соленую морскую метель. Чуть дальше – холмики теплых кристаллов, переливающихся гранатовыми и ванильными оттенками. Проснулся, чувствуя себя школьницей, мечтающей быть выебанной сказочным драконом. Откуда, Толя, столь божественные и великолепные посылки в этой отвратительной богу голове сердитого человекауточки? :)

 

lidonna

28.07.2007

Серп і молот
Ну, з молотом мені попрацювати не випала можливість, а от від серпа вже болять руки, а все тому, що живу я не у квартирі на четвертому поверсі, де будь-яка рослинність обмежується квітами та розсадою цибулі на підвіконні, а у приватному будинку з невеликим, та все ж подвір’ям. І цього подвір’я якраз вистачає для того, щоб тут росло трохи картоплі, пару кущиків помідорів, зеленіла капуста, петрушка, огірки, перець а також можна було б позбирати, наїстись та законсервувати вишні, смородину, малину, полуницю…а восени – яблучка, а ще біля вікна росте слива…ну, прямо, дача!!! А ще, серед всіх цих атрибутів сільського життя я маю можливість та приємність займатись знищуванням бур’яну.:) І саме для цього сьогодні мені мама дала серпа. Під палючим літнім сонцем, у позі, в якій не хотілося б потрапить на очі сусідам, я косила бур’ян (чи як там називається процес орудування серпом). Ось так працюють вправні трудівниці на полях, тільки робота їх не ускладнюється оминанням кущів ромашки та інших рослин, які для моєї мами становлять особливу цінність. І після того, як вже не було чого косити, я врешті розігнулась, витерла спітніле чоло, обтрусила мурашок, на чий дім я натрапила в бур’яні, і відчула неймовірну приємність після виконаної роботи на благо власного двору. І йдучи митись у літній душ, я мимоволі згадала : «пішла в снопи, пошкандибала…». Літо.

 

kotyfasolko

28.07.2007

в продовження похоронної теми
Що б ви хотіли, аби написали на вашому пам’ятнику? ))) На Байковому багато «Людинокомуністів», ми вчора
побачили зображеного чувака в пальто! (я подумав, що, мабуть, саме так виглядають пам’ятники десь на далекій півночі))) Дуже багато дурнуватих надписів - типу «дєтібратья, муж-жена» ітд. Для кого вони зроблені? Типу, ми поставили тобі пам’ятник, сука, помні нас на тому світі, ми ж за тобою скорбім. Що, не зрозуміло, що саме вони ставлять пам’ятник? Інша справа якщо там написано від ЦК або інша подібна хєрня. Дуже здивували ВЖЕ ГОТОВІ пам’ятники для ще ЖИВИХ ЛЮДЕЙ. Бляха, це таке жлобство - жах просто. Уявіть, помирає у вас, не приведи господи, дружина-чоловік, а ви зображаєте на пам’ятнику разом із покійником - СЕБЕ. І ходите дивитися на цей пам’ятник... бляха.. це жорстко.. або, може, я чогось не розумію..
Що ж до мого пам’ятнику, я хотів би, щоб він був таким: біла табличка, розписана маркером. на ній нанесено ім’я і прізвище (без батькового), адреса жж і «він жив за номером icq: 9976653». Все. Цього досить ))) (якщо я помру, скиньте моїм близькім лінк на цей пост, пліз, з мене кава))))
Тобто, це ніякий не пам’ятник, а якщо і пам’ятник - то тільки за життя десь не на кладовищі))))))))))))))ГГГГГГГГГ сьогодні ми вирішували нагальні питання

питання перше:
чи є така станція метро в київському метрополітені (нагадаю, усього три гілки), до якої можна доїхати тільки з двома пересадками. Питання залишилося відкритим)))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))
питання друге:
ЯК нас, нещасних трьох журналістог і одного журналістга (тобто мене) можуть покарати, якщо ми їмо на Байковому кладовищі кавун біля могили Кавуна Петра Петровича (ім’я і по-батькові можуть бути надуманими).

питання четверте:
Чи нагадує крематорій на Байковому з космосу троянду, як це каже patriota?)) Хто там вже в космосі, гляньте пліз, з мене кава. Бо нагадує воно більше якусь літаючу тарілку.

питання п’яте (з підпитаннями):
Чому сучасні пам’ятники набагато ліпше зроблені, аніж СРСРівські? Хіба за совєтів гірше жили? Чому раніше на пам’ятниках
писали так: «Людина...Вчений...Комуніст», а тепер - «НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ» і крапка. А куди ж поділася Людина?
питання шосте:

Чому біля старих заховань (до СРСР) ніде не знайти ані лавок, ані столів, а біля сучасних (СРСР - включно) - це просто такий атрибут могили!!!!!!))) Боже, в моїх снах найстрашніших ніколи не було такого, що на моїй могилі хтось бухає, (мене б, мабуть, вранці вперед ногами і винесли б) і ворогу такого не побажаю))))))))))
питання сьоме
Куди зник ло т ретє питанн я, чи я його пропустив? і як скоро повернеться воно?))))))))))))))))))))))))))))))))))

 

mbgete

28.07.2007

будвійські вогни
З високої веранди в Будві видно
зелені гори Чорногорії.
На одній вже тиждень палають сосни.
Пожежа то ніби стухає, то запалюються
цілі мережива і кола
помаранчевих
вогників – наче
в моєму серці, коли
ми нарешті бачимось.
Так, - кажу тобі – так,
ти вже зрозумів,
що ці вулкани з дитячим
маленьким полум’ям
я порівнюю
з нашим коханням,
бо кохаю, як
талановита дитина,
і усі твої думки
старанно перетравлюються
у моєму крилатому шлунку.
І я знаю – так, я це шлунком знаю –
зле багаття там, на горі,
а тим більш у моїй душі
нагадує тобі стригучий лишай.

Це тому, коханий,
коханий мій поза зоною
критики, що я знаю –
пробач, я це шлунком знаю –
в тебе був стригучий лишай,
і він так тебе вразив,
що тобі й думати нудно про інше.
Але більшість
людей у країні його запобігли,
і серед тих, хто не запобіг,
рідко хто цікавиться поезією.
І взагалі зараз рідко хто цікавиться поезією,
тому що вона – з цинізмом цноти – обминає
теми, які усіх з’єднують і усіх стосуються.

 

...

Chetver © 2014