Микола ХОЛОДНИЙ

КАРАМБОЛІ

З телетайпної стрічки

ЗО липня 1994 року літературна громадськість України і все прогресивне людство відзначили 55-річчя з дня народження < 40-річчя "підривної" діяльності "ідеологічного диверсанта" 60-х років, почесного громадянина Лук'янівсько! буцегарні, класика самвидавської поезії, не-лауреата Ленінської й Шевченківської премій, поета Миколи ХОЛОДНОГО.
З цієї нагоди за розпорядженням мера міста на батьківщині героя в Острі з балкону ювіляра було зроблено постріл з мисливської рушниці.
День ювілею було оголошено вихідним днем.
Зичимо ювілярові гераклівського здоров'я і бубабістського натхнення!
Оргкомітет

ЮВІЛЕЙ

Вже третій день нема газет з новітніми емблемами. Візьму цигарку у клозет, помрію над проблемами. А до корчми на ювілей стара зібралась братія. Несуть засмажених курей, ведуть отця Ігнатія. Стоять столи старих пород і ящики з горілкою. Немов над книжкою, народ схилився над тарілкою. Одні і ті, одні і ті міняються оратори. В кутку припали до куті відомі літератори. Для них дубового стола накрито скатертиною. І навіть лампочка пала вгорі за павутиною. Щоб був на рівні ювілей — розбав літературою. Один лежить біля дверей з ліричною натурою. Другий, хитаючись, рече: "Приєднуйся, угостимо", — і непомітно час тече за стравами і тостами. Надворі сніг, надворі сніг гілками звис лапатими. Прямують мовчки на поріг якісь дядьки з лопатами. Стара корчма, бунтуй, бунтуй десь там, на правім березі. Я не прийду на сабантуй — я народився в березні.
14. 12. 93.

ВІРШ,ЯКОМУ НЕ ПРИДУМАЄШ НАЗВИ

На стрімкім териконі
віддалась ти мені
серед білого дня в суботу.
І дивився на нас
весь Донбас,
весь Донбас,
припинивши роботу.
Донецьк, 1964 р. , відрядження ЦК ЛКСМУ

ДАТА

Визнаю одну-єдину дату — коли вперше ти дала солдату.
Плисків.1969.

ХРЕСТОВА ГОРА

На Хрестовій горі я побачив туркеню і відчув, як ворушиться усередині лев. Соковита черешня закривавила жменю, і кора відокремилась з сороміцьких дерев. Я до турка тепер напрошуся у гості, трохи бринзи куплю і квасолі стручка. Не згадаю дочки і на третьому тості за таку конспірацію хай пробачить дочка.Вона любить медузи, і кохаюсь у Лорці я.
Є відмінності в рості і різні боги.
Та зникає умить двох істот диспропорція,
коли руки до рук і нога до ноги.
Я любові її, як вікно, відчинюся,
і повіють над нами вітри молоді.
Боже, ніч подаруй, я у Ній розчинюся,
наче грудочка цукру у гарячій воді.
Бо у Книзі Буття ми — лише палітурка,
спалахнем і погаснем у вечірній зорі.
Іновірці мене поховають, як турка,
на Хрестовій горі, на Хрестовій горі.
Ялта, вілла Рішельє, 5. 6. 93.

МАРЕННЯ НА НОСИЛКАХ

В зоопарку сподобавсь жирафі я. Сивина, сивина, сивина... Під ногами моя біографія, наче келих розлитий вина. Коли сон подолає мій опір, то, буває, насниться таке, що літак переводжу у штопор, потім знову заходжу в піке. Я тепер не поїду в Америку, бо часу на роз'їзди нема. Другий рік передачу по телику про багатих дивлюсь з усіма. Пам'ятаю: іде передача, передача портфелів ЦеКа, а душа моя, вперта й ледача, передачі в підвалі чека... Скільки тюрем відвідала ненька і солоної випив води! На носилках мене, як Черненка, занесли у спілчанські ряди.
Ялта, 4. 6. 93, вілла Рішельє.

КАРАМБОЛЬ

Щось багато балакаю я.
Ну, кінчаю. Ти чуєш? Кінчаю.
І на тебе в кущі солов'я
доручаю.
Бив по кулях більярдних без промаху я,
по дірках у куточках скучаю.
Покажу тобі, мила, кия —
і кінчаю, кінчаю, кінчаю.
Скільки в космосі Сонць і Земель —
поступово цікавість втрачаю.
Посмокчи, посмокчи карамель,
я кінчаю.
У затоці мій човен, але ж
глибину в ній раз-по-раз вивчаю.
Ще секунду на гумі полеж —
і, Їй-Богу, кінчаю.
КПУ, КПК, КПЧ,
ревматизм і листок молочаю.
Та не там мене зовсім пече.
Я нарешті кінчаю.
Не дави, це тобі не мопед.
Не кривися, що руку вмочаю,
наче лапу ведмежу, у мед.
Вже кінчаю.
Не бере мене кава, ні чай,
твої перса солодші від чаю.
Оросив тебе? Ох, вибачай.
Це вже, мабуть, кінчаю.
8. 7. 93.