ВІХТА САД

AB ADAM
ОДА

Стовп, держало, руків'я факела,
держава фекалій плазми
із надряпом "фак ю"
дихни "хи" - хитнеться;
хихоче коітус язиків,
хоча
ти не
пив натщесерце,
але,

вештаючись світами, потемками,
у присмерках згасаючих імен і часу,
ковтнув, неборака, необачно фіолетового -
однієї з нафтових фракцій -
гасу;

факіром, що порскає куряву вогняну
посеред скурвленого глядацького пляцу,
стримиш, у хмари вправляючи
ка
лі
гра
фі
ю
фалічним написом,
а то й, просто, напісом;
ти рефлектуєш глянсовим мармуром
мурмотіння і фуркіт авт,
ти - луна, відлуння, брат німфи Ехо
дзюркотливих потвор із фонтана,
шиб і шин,
навіть бомж-сердега

на ймення Хома з найбрутальнішим прізвиськом
не хоче бодай одну ніч перебути
у колі, окресленім циркулем зміщення тіні,
у нотній розграфці
довкільного перепуття;

ти путами ланцюговими припнутий,
a la Прометей важезними,
вічна тобі гойдалка,
та панночка-Полтва бліда не підніме
ляду чи віко, ба навіть якщо і підніме,
полька

хвильок тебе у танок не потягне, -
задрейфуєш, не здрейфивши, кайфуючи островом,
наче той, що розп'ятий був Каіафою,
не волаючи Богу сумнів, протест, "гетькравчука"
ачи острах.

Слава твоєму стовпу-хресту,
до якого прицвяшений
і присно й во віки віків, а нині:
наче щогла на хисткому у піні плоту.
Вітер полощеться в полах плаща
і прищіпненій пелерині.

Дряпаєш гострячком олівця
кригу пустки, що обіч тебе;
твоя відстороненість і самотина
помітна навіть приїжджим, забродам і зайдам,
площа тобі не стеллу, а тумбу вибудувала,
кругляка,
щоб не ставав непоштиво задом.
Задум нівроку.
Як Сірко на ланці, заплутався украй,
вже на задніх лапах...
Та на кого мусиш гавкати раз-по-раз ти,
щоби - хто? - не спала?

Куди нас несе проносом історії?
Полонези, сфальшовані тактом, ущухли
й прощання з вітчизною вже не так лоскотатиме
піднебіння й горло спазмами,
видихом "батьківщина"
розриваючи рота від вуха до вуха.

Світоче, світличе! Світиш, чадиш, блимаєш...
Маяче, не захищений муніципалами від теракцій
маячливих противників довоєнної санаційної
і прихильників самостійної унітарної,
бабця-
дрипця, дрібочучи до Катедри,
ще процитує зо дві строфи й перехрестить;
забувши, що перед кончиною заповідав ти:
"А пішли ви... на вивих усі!" -
ну і хер з тим.

Ти першим схибнувся,
відкинувши пишний католицизм:
папі па-па й до всяких там матерів,
що так собі розумій, і Божих.
Се був вибір вільного духу.
Он гукає до перехожих
Геній крилатий з брязкальцем ліри:
"Покинь батьківщину!"
Вона в 39 тебе кинула.
"Покинь віру!" -

він, бронзовий, із вічного ірію,
виверт поетичного делірію,
він, метелик тріпочучий
на полум'ї корінтського ордере,
єретичний або еротичний,
або й те й інше одразу,
належний до спільного ордену;
розливає єлей голубої зарази;
про що перешіптується
ця
найгомосексуальніша з усіх пар? -
Аллах акбар!
Воістину акбар!
Слава во чоловіках адаму з маленької букви!
Слава мужу, що уневажив Музу,
і цим учинив мужолозтво та не перелюбство.
Слава безумству, що не
конґруентне глупству!
Хай лиш обранці слуху почують
шугливо-жалючий цілунок вогню і п'янкого ефіру.
Стовпа публічної страти хто досягне,
той лиш достоєн вищої ліри
і вищої міри, але
покарання
це цілком узгоджене з наміром злочину
і може зовсім не збігатися,
або й збігтися геть, тобто зт/ійти на пси,
й тоді українське духовне виродження
відродиться у концерт на замовлення
фольку й попси,

П-с-с-с-с-с-с-с-
Сичить каганець серед нашої хати,
де і правда і воля своя,
але сала і глузду не стало
й несила знести
поталу
глуму,
і маса людська
поволі всоталась
у ятку зелено-ядучу
із написом "Біогумус".

Гомо сапієнс! Гей!
Ого-гов! Гомо еректус!
На всіх язиках не мовчить,
крім нашого, короткими спливає рус-
кая і дє я, поверх бар'єров
і загалом "Свобода" у наголосі їх носія...

Осанна горінню, осанна згорянню
багрянородної, подерторядної византії поезій,
візії осені середньовіччя і карнавального
ходу й ушестя!

Кому тут скажеш:
"А щоб згорів ти!"
Гори, наш світоче, палай -
над філістерський львівський рай

Над котрий по рахунку Рим!
Над невідкраяний ще Крим!
Над фейєрверк, над фестиваль!
Квацюй, копти
і випензльовуй небо!
Адаме,
сім'ям яблук твоїх
ми всі від тебе...