|
ЛЮБОМИР СТРИНАГЛЮК
***
вичахають імена. сум і радість воднораз.
підслуховую тривожні перешіптування зір.
богомічених катма. сум у радості погас.
скільки важить потаємне на долонях терезів?
привітання уночі. необмеженість яка!
роздивитися довкола: дивна пісня пропливла.
утікаю стрімголов у вогнистих чобітках...
скільки важить потаємне на перетинах крила?
***
розвиднювалось. тіні рухались углиб.
допоки коней запрягли.
при каганці молився молодий поручник.
тремтіла, мріла Богородиця на кручі.
збувалося усе: і попіл сипав з голови,
і лиця з різних половин,
і кожна з половин по-різному мовчала.
світанню навперейми білі коні мчали.
збувалося усе, окрім печалі, ох, прости,
перехреститися не встиг -
як завше, не прощалися, лише прощали.
(розлучений із ясністю чола - нещадний).
як завше, убивав, рубав, ураз коня спинив.
небавом руку похилив. стояв. дивився.
а ворог сміхом, наче кров'ю заходився.
рука, занесена в ударі, небом пропливла...
читалося апостола Павла...
... місцеві гробарі втомились. закурили.
на полі бою для коня копали дві могили.
***
поверни мене в тінь, яснолиций шаленцю,
поверни мені тінь і почезни, благаю.
я розлию її по самому по денці
кришталевого келиха раю.
і спостигне весну умирання невпинне,
бо сьогодні уранці в 9 годині
признаюся: крадій, викрадаю причини
в тих, котрих називають причинні.
***
ранок і страх: дичавіють собаки.
плюс безконечність до тихої муки.
сонце, немов урядову відзнаку
передаю з рук в руки.
літо і слух: клонування уяви.
зла геометрія шляху додому.
"звідки, - питаю, - мені ця двуглавість?"
відповіли: "невідомо..."
вітер і тлін: ворожіння на сажі.
мінус безмежність у нашій розмові.
дуже люблю мимовільні пропажі,
надто коли розумові.
***
сни нагадують рослину мандраґору:
виростають квітами із голови.
в сутінках спинися, друже, поговорим,
непомітно переходячи на ви.
дні нагадують богиню персефону:
в царство мертвих повернутися кортить.
завжди пам'ятай про це: шукай заслони
там, де терен тихо шелестить.
відповідь отримав? стережися ранку:
завтра свято несподіваних дітей.
не нагадують нічого тільки ранки,
що відкрилися на тілі для гостей.
***
дивний Боже
день погожий
в небі - рожі
в морі - озеро
хоч прожогом
пробігай
***
плавно
сміх твій задавнений
здавлений
трішки розчавлений
з рота застиглого
плавно
***
падає вечір
досвідчено
відвойовую речі
дівчино
чуєте
дівчино
змії сичать
***
пропливає сом
за вікном
не лякай його
старого
бо повабиться з незвички
на дурничку
скоїмо
смерть у лапках
сміх на вітрах
***
в долоню
тьху
узявши власну голову
під пахву
від людей тікаю
до китаю
***
іноді
злочинець
як снодійне
***
наперекір
заходить у мисливця
звір
настає у звірові весна
мисливцеві зелено
ложе постелено
стріляйся
|