Архів Фотоархів Рецензії Форум Лінки Бібліотека
журнал Четвер №28
З М І С Т

ПЕРЕДІСТОРІЯ (від редактора)
Ігор Бондар-Nothotrujo
15 червня
17 червня
25 червня
18 липня
28 липня
29 липня
 

«Куб» на "Презентації майбутнього"

Понеділок, 05 травня 2008

 

Третього травня, у Львові, перший батальйон віджеїв медіаклубу "КУБ" вчинив десант у місто Львів аби підтримати батька сучукрліту, редактора журналу "Четвер" Юрка Іздрика відеорядом та шумовими ефектами.

Чим ближче був Відповідальний День, тим більше було зібрань, і, відповідно, ідей. А це ж не просто ідеї – це геніальні задуми самого майстра задумів ДаПікса. Завдяки ним усе, що зроблене – вдалося. В результаті, це була підготована імпровізація, на неї наштовхували і тьмяний ангар трамвайного депо, абсолютно не пристосований до потреб відеокамери, і плечі Юрка Іздрика, і темп, і люди, і столітні порохи, і кілька homo erectus, як мені здалося.

Презентація завтрашнього номера Четверга, висверленого на титульному Гіпсокартоні, з додатком колійових іскор справила враження навіть на мене – особу, яка мала би бути сьогодні приготована до всього. Задавали темпу індустріальні антиритми, облюбовані Ґловом, і смачно обсмоктувані у довгій ямистій дорозі додому. З невідомих причин було розрізано болгаркою мобілку нокіа-3110. Звучало це так собі, тому після мобілки діджей від болгарки попиляв трохи трамвайних рельсів.


Іздрик грав у чорних окулярах, а дванадцять пустельних дівчаток таки померли від ножа чи від чоловіка. Документальні кадри нігілістичного проектора безстрашно це висвітили.


Завершення ж було дуже несподіваним – з делікатною затримкою, заповнюваною магічним голосом Юрка Іздрика. Було чітко написано слово “КІНЄЦЪ”, про що також є документальні кадри і навіть рукопис автора на геть білих картках завтрашнього номера Четверга.

За двадцять до півночі сказано: почнемо за п'ять хвилин. Але тепер уже з літрами пива у пузах, блискучими від фолкового драйву очима, і несподівано умиротвореним личком поетеси. Весняний дощ і спіралі ратушного дворика концентрували слова і акомпанемент, сплітаючи їх в справжні пісні. У ті, котрі з країни OS.


На чорні окуляри вже не ставало світла, а відеокамера спрагло відкривала діафрагму, спостерігаючи за коливанням губ і оздоб. І було сказано голосно в мікрофон: тепер вже точно кінець.

 

І все було так добре, що навіть таксист підскочив на сидінні водія і помахом руки застеріг прибульців, що вони прямують до дверей цілодобового магазичника, які, мабуть, ніколи й не відкривають. Даремність його турботи підсилював випуцуваний салон і щільно закриті двері машини.

І ще дорога. Всього – доба, включно з пригодами і алкоголем.

 

Chetver © 2014

Виртуальные открытки, создание сайтов